Поранені будинки
Вже майже рік руйнують Харків.
Лікарні, дитсадки і парки...
Летять снаряди в наші школи.
Напівзруйновані будівлі
покинуті і охололі.
...
Маленька дівчинка і мама
зимовим Харковом гуляли.
Проходячи повз сум споруд,
дитина мамі розказала,
що знає:
"Всі оці будинки - живі.
Поранені, як люди.
Коли майстри їх підлікують,
то знову в них все добре буде."
...
Будівлі ж мовчазною чергой
стоять рядком,
плечем в плече.
Неначе велетні в скорботі.
Без вікон, ніби без очей.
Напівзбезлюднено-порожні.
Їх смуток холодом пече.
Хіба ж могли вони чекати,
що їх залізо посіче.
Будівля, створена митцем,
того не здатна зрозуміти:
кому маніяк стає взірцем,
тому лишається звіріти.
...
Дитина з мамою гуляли.
Знайомі вулиці минали.
Поки сирени не лунали,
повільно йшли
і розмовляли.
Біля розбитого цеглиння
мама мовчки зупинилась.
На півзруйновану будівлю гімназії
вона дивилась.
І донечка із нею поруч
бетон й заліззя розглядала.
Трішки помовчала.
І маму словами втіхи здивувала:
- Ось, подивись, школа - жива.
Від холоду лиш скрижаніла.
Її полагодять,
бо в неї
серце із бетону
ціле(!) .
Мама побачила:
в стіни,
що розірвав снаряд ворожий,
на арматурі - шмат бетону,
за формою на серце схожий.
...
Прикрасу міста.
Давню цінність.
Гімназію.
Комфорт житла.
Зомбованих неповноцінність
все б в руйнування затягла.
...
Та харків'янка п'яти рочків,
сковзне по крижаному скельцю.
І посміхнеться:
"Хто ж нашкодить
з бетону зробленому Серцю?"...
... в якому, попри біль і холод,
блИстки мрії животіють,
що дочекається людей,
які турботою зігріють.
15.02.23
2023-02-19 17:40:00
6
1