Сонячний Зайчик
Вранці Сонечко весняне
вмилось дощиком тихеньким
і привітно посміхнулось
крізь хмариночку пухкеньку,
і свій найменший
Промінець,
який в небі нудьгував,
на галявинку спустило,
щоб у лісі погуляв.
Зайчик Сонячний
блискучий
застрибав у лісі жваво.
Темне листя золотив.
Засріблив зелені трави.
Пробудившись,
заспівав йому пісню Соловейко.
А в росинках
відбивались переливчасті Веселки.
Зайчик Сонячний стрибнув.
Біля Квітки опинився,
на яку
перепочити
важкий Джміль гучно усівся.
І задоволено гудів,
про те,
що тільки на світанках -
найсвіжіші,
найдобріші,
найкорисніші сніданки.
Зайчик Сонячний стрибнув.
І на гілці опинився.
Там,
Метелик поміж листя
на ніч спати примостився.
На яскравий Промінець
він похмуро прижмурявся,
бо ніколи ще
Метелик
рано так не прокидався!
Зайчик Сонячний стрибнув.
На травичці опинився.
І Комар
поміж травинок,
із пискотінням, приземлився.
Сонечку Комар не радий,
в траві від промінців сховався.
І до сутінків поспати
у зАтіні налаштувався.
Зайчик Сонячний стрибнув.
Під дубочком опинився.
Там,
під коренем у нірці,
Цвіркун-музИка оселився.
Блискотіння Промінця
заважало йому спати.
Бо Цвіркун
звик уночі на галявині співати.
Зайчик по росі ковзнув,
до листочків доторкнувся.
Промайнув над густим лісом
і до Сонця повернувся.
Увечері
всі промінці збиралися відпочивати,
а найменший
все чекав,
коли ж Цвіркун почне співати...
03.04.23
2023-04-03 20:36:20
3
3