Вірші
Як болить самотність?
Вона боялась відкритись знову, Щоб душа не знала болю.
Вона хотіла піти, забратись,
Щоб ніхто не бачив сліз.
Вона боялась їм розказати,
Чого ж боялась так у ві сні.
Вона боялась відкритись знову..
Чекала когось та цю любов,
Вже не боялась відчути втрату Та не боялась тонути знов.
Щодня губилась, кому ж подати?
Таке життя, повних образ.
Вона не знала куди тікати,
І завмирала... - це наче сказ!
Чому, чому в її очах,
Іскриться біль неначе жах?
Чому, чому вона.. - не знала,
Ні їх самих, ні їх образ?
Ненавидить і любить,
Запущених людей.
Водночас себе губить
Серед чужих ідей.
Не шукай того болю в серці,
Й не шукай розради в них.
Ти ніби не той у цього озерця,
Проте, шукаєш вигляд свій.
Ти знаєш всю цю втому,
Відчув так терпко на собі
І ти себе не переконуй,
Цими словами гірких сліз.
Вона тікала в хороші сни
І забувала.. та хто ж вони?
Туди де сонце пригріє так,
Що усі рани зникають враз.
Вона одна в тій самоті!
Та ніби притихає біль..
Вона навчилась його любить.
Тепер співає, коли одна.
Вона навчилась, як і колись,
Жити моментом та все до дна.
Усе для себе, вже не терпить,
А рада за себе та що прожила.
Цей біль, образи, гіркота – дали їй силу,
Чому й вона, зрозуміла сенс життя.
І ось крилата в цих думках,
Вона знайшла спокій в очах.
Твій біль ущухнув, Алія,
Твоя душа знов розцвіла❤️
2
0
246
Не губись
Я втомилась падати за секунду,
А підійматись за лічені дні.
Я навіть боюсь тої думки,
Що сама зробила собі.
О те все.. мене з'їдає,
Поглинає всі думки
Воно часто докучає,
Ти не знаєш де є ти.
Ти не знаєш, що чекати
Чого прагнути, чи йти?
Чи потрібно досягати?
Чи це дасть, хоч щось тобі.
Всім потрібна тільки слава
Популярність, люди, двіж,
Вони любляться обманом
Чому їх минає схил?
Чому схил чекає того,
Хто своїм життям горить,
Схил ламає й ранить того ж,
Хто за правдою біжить.
Нащо сам себе ламаєш
Нащо носиш у собі
Цього звіра й долучаєш
Свому серцю ворогів.
Чи потрібно боятися того,
Хто руйнує людей без страху?
Бо не бачить засмучене око,
Хто в душі не тримає жалю.
А кому в цьому світі знати
Що до чого? Як? Куди?
Чого варто досягати?
Та чи йти за береги?
Життя туманне й не легке
Сумувати зараз — рано,
А куди ж піде таке,
Що не лічить свої рани.
Чи знайде себе, ось тут,
Серед люті, гніву й душ,
Що літають в океанах
І не знають куди йдуть.
Ти не бійся рушати назустріч
Завжди вір у добрих людей
Ти не вартий страждань або муки
Полюби, тих недобрих людей.
Кожен знайде свої гори,
Подолає круті схили.
Кожен плаватиме в морі
І літатиме без сили.
Легко буде йти в повітрі
Та дивись в небеса.
Не потрібні будуть міри,
Знайдуть місце чудеса.
1
0
297
Хто я ?
Чому вважаю я себе чудною?
Чому бажаю так багато щастя?
Чому стою, саме перед горою?
Чому не люблю "та не парся"?
Чому я перед, а не за стіною?
Чому ж вартує, о те щастя?
Чому багато цих питань зі мною?
Чому я сумніваюсь всьому?
Надто сильно все це тисне
Надто боляче тривожить,
Тільки боком все корисне
Ну із часом все проходить.
Наскільки ця добра людина
Може в серці буть скотиной?
А наскільки ця скотина
Може бути в серці милой?
Ось ти спробуй відшукати
Відповідь на це питання
Бо ж не просто пояснити,
Звідки сутність, ця, остання.
Ми не знаємо, які ми
Ми не думаєм про це
Проте, згадуєм такими
Якими у душі не є.
6
0
387
