Хто я ?
Чому вважаю я себе чудною? Чому бажаю так багато щастя? Чому стою, саме перед горою? Чому не люблю "та не парся"? Чому я перед, а не за стіною? Чому ж вартує, о те щастя? Чому багато цих питань зі мною? Чому я сумніваюсь всьому? Надто сильно все це тисне Надто боляче тривожить, Тільки боком все корисне Ну із часом все проходить. Наскільки ця добра людина Може в серці буть скотиной? А наскільки ця скотина Може бути в серці милой? Ось ти спробуй відшукати Відповідь на це питання Бо ж не просто пояснити, Звідки сутність, ця, остання. Ми не знаємо, які ми Ми не думаєм про це Проте, згадуєм такими Якими у душі не є.
2020-12-30 08:22:52
6
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2543
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4851