Насолодись...

Veronika Yupyn

Насолодись... Насолодись моментом прямо зараз, Злови його, ану давай! Та гарно так його запам'ятай, Щоб не забути вже ніколи. Хай буде вже як треба, Але злови його, злови давай Та загадковий віршик мій читай. Насолодись ним так, насолодись... Й прижми до себе І відчуй... Як цей коштовний діамант Цінніший від усього. Хай буде так, А ти – літай, Розпрости крила й підіймайся. Скільки би вершин не дали здолать, Ти стань на ноги й підіймайся. Хай буде втома Та Вона пройде , Із часом все завжди проходить Як то так кажуть, що дарма Та ти надії не втрачай. Не слухай їх, а слухай серце, Дослухайся й відчуй це все... І лиш тоді продовжи , І насолоджуйся в захват У цей момент такий солодкий, Який із часом вдасться зрозуміть. Та лиш не бійся, а чекай, Хай він до тебе сам спішить. Якщо ти мого віршика не зрозумів, То я відкрию свій секрет, Що головне це все здолать Та пам'ятати що впереді рай. Що після холоду іде завжди тепло, Тому спіши до нього, ану давай. Що після старту завжди фініш Та ти пограй у перегонки й лиш старайся і почекай. Воно прийде усе само по собі А ти лиш добивайся й не здавайсь. ©️ V. Yupyn

2021-01-15 22:26:03

3

0

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

16139

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12955