Бабуся і Батько
Вікторія Вакар
Бабусю, моя ти опора, Ти змалку мене полюбила З тобою раділи ми й сумували Співали, сміялись й росли. Ти ніжність мені дарувала Зі мною жила кожен день І раптом ... біда завітала І радість пройшла в небуття. І все тоді перекрутилось І все тоді - все навпаки. Я кожен день з тобою проживала Раділа я із кожним тим теплом. Чому ж так все несправедливо Чому ж ти пішла і пішла Чому ж ти не залишилась І далі спокійно жила. Мій батько - ти станеш крилом Який впасти не дасть у хвилини Коли важко на світі жилось А підтримка раптово зникала. Ти мій ангел, який на хвилинку Не відпустить маленьку дитинку Ти як мама, що друге крило Яке впасти мені не дозволить. Я вам вдячна по віку, За щирість й тепло За ласку і просто турботу. За віру, яку пронесу крізь роки Та за те - що повік не забуду.
2018-08-26 18:37:18
3
0
Інші вірші поета
Любов така Літо Весна Вчитель -Викладач
Інші поети
Katy_May
@Katy_May
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2770
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5331