Бабуся і Батько
Вікторія Вакар
Бабусю, моя ти опора, Ти змалку мене полюбила З тобою раділи ми й сумували Співали, сміялись й росли. Ти ніжність мені дарувала Зі мною жила кожен день І раптом ... біда завітала І радість пройшла в небуття. І все тоді перекрутилось І все тоді - все навпаки. Я кожен день з тобою проживала Раділа я із кожним тим теплом. Чому ж так все несправедливо Чому ж ти пішла і пішла Чому ж ти не залишилась І далі спокійно жила. Мій батько - ти станеш крилом Який впасти не дасть у хвилини Коли важко на світі жилось А підтримка раптово зникала. Ти мій ангел, який на хвилинку Не відпустить маленьку дитинку Ти як мама, що друге крило Яке впасти мені не дозволить. Я вам вдячна по віку, За щирість й тепло За ласку і просто турботу. За віру, яку пронесу крізь роки Та за те - що повік не забуду.
2018-08-26 18:37:18
3
0
Інші вірші поета
Один лиш день - і все життя Любов така Святий Миколай Друг, товариш
Інші поети
Ren
@Panda_4010
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9531
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3846