Усі ми люди
Вікторія Вакар
Людина - особистість неповторна. Її життя - це пишний килим і нічне провалля. Ви можете запитувать: чому? Та, мабуть, відповідь уже ясна. З нас кожен старт хороший має. Але не завжди вдалий фініш знає. Достаток і багатство получить Немаючи нічого за плечима. Задача, зовсім не легка - теорема. А далі що?.... Як вірно спорядить його, Щоб збагатити те, що й досі маєш. Хтось вклади має і за них живе, А хтось працює так, що й рук не відчуває. Один - живе і вірить в чудо, А інший має - і далі оживає. Є люди - які допомагають іншим, І вже до віку впасти не дадуть. А є і ті - що гроші бережуть І допомога - це для них не святість. Чому ж так склалося у світі?... Чому?... Усі ж ми люди... І живемо ми в дружбі... Є сенс задуматись, до речі. З нас кожен знає хороші речі.
2018-08-27 18:27:26
1
0
Інші вірші поета
Україна Життя Мамо Зима
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1974
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5443