Усі ми люди
Людина - особистість неповторна. Її життя - це пишний килим і нічне провалля. Ви можете запитувать: чому? Та, мабуть, відповідь уже ясна. З нас кожен старт хороший має. Але не завжди вдалий фініш знає. Достаток і багатство получить Немаючи нічого за плечима. Задача, зовсім не легка - теорема. А далі що?.... Як вірно спорядить його, Щоб збагатити те, що й досі маєш. Хтось вклади має і за них живе, А хтось працює так, що й рук не відчуває. Один - живе і вірить в чудо, А інший має - і далі оживає. Є люди - які допомагають іншим, І вже до віку впасти не дадуть. А є і ті - що гроші бережуть І допомога - це для них не святість. Чому ж так склалося у світі?... Чому?... Усі ж ми люди... І живемо ми в дружбі... Є сенс задуматись, до речі. З нас кожен знає хороші речі.
2018-08-27 18:27:26
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2853
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13293