Усі ми люди
Людина - особистість неповторна. Її життя - це пишний килим і нічне провалля. Ви можете запитувать: чому? Та, мабуть, відповідь уже ясна. З нас кожен старт хороший має. Але не завжди вдалий фініш знає. Достаток і багатство получить Немаючи нічого за плечима. Задача, зовсім не легка - теорема. А далі що?.... Як вірно спорядить його, Щоб збагатити те, що й досі маєш. Хтось вклади має і за них живе, А хтось працює так, що й рук не відчуває. Один - живе і вірить в чудо, А інший має - і далі оживає. Є люди - які допомагають іншим, І вже до віку впасти не дадуть. А є і ті - що гроші бережуть І допомога - це для них не святість. Чому ж так склалося у світі?... Чому?... Усі ж ми люди... І живемо ми в дружбі... Є сенс задуматись, до речі. З нас кожен знає хороші речі.
2018-08-27 18:27:26
1
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10427
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2725