Один лиш день - і все життя

Вікторія Вакар

Якось зранку на світанку Хтось прокинувсь з-поза ранку, Тихо очки підійняв І своє життя почав. Мама ніжно обняла, І легенько понесла. Принесла вона до мішки, Поклала вона на ліжко. Це маленьке і тихеньке, Золотеньке янголя. Непомітно линув час, Підростало немовля. Вже само воно співало, Прокидалось й простувало. В мами радощів безмеж. Це дитя її всеж. Ось і садік-дитсадок, Перший друг і недруг теж. Ось і школа - перший клас. Цей дзвінок, учитель, клас. Непомітно линув час. Ось і випуск, ЗНО, Вечір тихий, і кіно. Час прийшов - потрібен вибір: Тракторист чи агроном, Чи шофер чи астронавт, Може вчитель чи філософ. Скільки ж цих професій з роком. Вибір зроблено, пора. Все пройшло, пролинув час. Й до роботи час прийшов. Працював він кожен рік. І пройшло так років 40, Ось і пенсія прийшла, В домі оселилась. І вже цілий день одна, Ця людина прожила. Ну і ось - життя пройшло, Час і відпочити. Все життя таке просте, Все як один день. Якось зранку на світанку, Не прокинувсь з-поза ранку...............

2018-12-25 18:57:32

Інші вірші поета

Бабуся і Батько Україно Любов така Україна

Інші поети

Erza L'enfer Du Mal

@Queeny_anime

João Ninguém

@Joao_N

Yoongaboonga 7u7

@aesthetic_army

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1748

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1161