Вчитель -Викладач

Вікторія Вакар

Вчитель Рідний ти наставник. Ти ж бо - Викладач Ти ж бо наш товариш. Ти ж мій педагог. Я тебе, мій вчитель Буду пам'ятать І твої завдання Мудрий керівник. Час летить невпинно Наче навпростець. Але вічні тайни Тайни для усіх Пронесу я в думці Думка - це не річ. Це - щось абсолютне Це щось неземне. Ти несеш почесне Вічне і живе, І до віку сильне Вчене ти звання. Ти ж не просто вчитель Вчитель - керівник Чи не просто вчитель Вчитель - педагог, А зовсім серйозне і до волі різне Ти ж бо мій наставник Просто ти сіяч. Вчитель - Викладач.

2018-08-26 18:35:02

Інші вірші поета

Мамо Моє кохання Святий Миколай Весна

Інші поети

Володя Винтоняк

@volodya_vintonyak

Fatima Mohammed

@fatimaalshaikh

sunrise

@sunris

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4388

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12002