Вчитель -Викладач
Вікторія Вакар
Вчитель Рідний ти наставник. Ти ж бо - Викладач Ти ж бо наш товариш. Ти ж мій педагог. Я тебе, мій вчитель Буду пам'ятать І твої завдання Мудрий керівник. Час летить невпинно Наче навпростець. Але вічні тайни Тайни для усіх Пронесу я в думці Думка - це не річ. Це - щось абсолютне Це щось неземне. Ти несеш почесне Вічне і живе, І до віку сильне Вчене ти звання. Ти ж не просто вчитель Вчитель - керівник Чи не просто вчитель Вчитель - педагог, А зовсім серйозне і до волі різне Ти ж бо мій наставник Просто ти сіяч. Вчитель - Викладач.
2018-08-26 18:35:02
4
0
Інші вірші поета
Бабуся і Батько Україно Друг, товариш Україна
Інші поети
Ruslana
@rock_ksolana
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2631
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11509