Весна
Весна... На вулиці весна, Вона дарує щастя й небеса, Добро, надію і краплинку суму. Весна - це подих на хвилинку, Це ніби дотик до тепла, Це ніби хусточка в дитини, Яка у мріях пророста. Чому ж ми інколи в житті, Не відчуваємо її? Чому турбуємо ми часто Людей, яких приносять небеса? Вони ж чомусь приходять дуже рідко, Лише тоді, коли вже знають, що потрібні. А ми ж так любимо в ночі, Відчути той нещасний погляд. Їх так багато - і ніби в казці Вони відчують кожен крок. Весна - це ж ніби щастя, Яке дарується в житті. Чому ж ми інколи нещасні? Чому ж не бачимо краси? З нас кожен знає, Кожен вірить, Що прийде час - настане мить І раптом - всі відчуємо добро. Ти думай, вір, надійся, жди - І все настане, Все - повір!!!
2018-08-26 18:29:44
3
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2603
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11481