Весна

Вікторія Вакар

Весна... На вулиці весна, Вона дарує щастя й небеса, Добро, надію і краплинку суму. Весна - це подих на хвилинку, Це ніби дотик до тепла, Це ніби хусточка в дитини, Яка у мріях пророста. Чому ж ми інколи в житті, Не відчуваємо її? Чому турбуємо ми часто Людей, яких приносять небеса? Вони ж чомусь приходять дуже рідко, Лише тоді, коли вже знають, що потрібні. А ми ж так любимо в ночі, Відчути той нещасний погляд. Їх так багато - і ніби в казці Вони відчують кожен крок. Весна - це ж ніби щастя, Яке дарується в житті. Чому ж ми інколи нещасні? Чому ж не бачимо краси? З нас кожен знає, Кожен вірить, Що прийде час - настане мить І раптом - всі відчуємо добро. Ти думай, вір, надійся, жди - І все настане, Все - повір!!!

2018-08-26 18:29:44

Інші вірші поета

Моє кохання Мамо Життя Друг, товариш

Інші поети

Virtoria

@Victoria_Sandulenko

بسنت

@bassant_samir_aly

crazy sugar

@Tory1

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2527

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

5060