Я птах

Вікторія Прохоренко

Я птах лише маленький. Я знаю, Що ти Бог мій. Та маю право точно, Жити. І це я точно знаю. Змахну крилами двома, І я у небі. Це мої простори: Хмари й синє небо. Нема тут ні друзів ні ворогів. Кожен тут живе "сьогодні"!

2018-10-08 14:59:20

Інші вірші поета

Він Дружба Кара Дім

Інші поети

Veronika Yupyn

@Veronika_Yupyn

Юлія Юріївна

@yuliya2207

Annavi

@Ivanka_Kovalchook

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1986

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1796