*Спалах*

З темряви провулка пролунав хрускіт запальнички. Тьмяне світло від сигарети злегка висвітлило місце де стояв високий чоловік, спокійно куривши, спираючись на 2 мотоцикли. Навколо абсолютна тиша, якщо не включати поодинці машини, що приїжджають повз, і літаючих десь високо птахів.

Але тільки зробивши першу затяжку, як з іншого боку дороги з поліцейської дільниці вийшов хлопець у чорному плащі. Перебігши порожню дорогу в цілком недозволеному місці, він підійшов до мотоциклів.

- Доброго вечора, бос! – вигукнув хлопець, різко підскочивши.

І як на зло, тільки закурена цигарка теж упала на землю.

- Довго чекаєш?

- Та ні, мабуть, кілька хвилин.

- Ну, тоді окей. Я поїхав – бос сів за яскраво-червоний байк.

- Але ви так різко скасували зустріч із «замовниками» через якийсь концерт, який просто по дорозі помітили, та ще й до того ж загриміли на кілька годин. Юрій злиться...

Його відвернула кинута в нього пачка цигарок.

- Це ж капець дорогі ... - Хлопець мало не випустив пачку.

- У замовника спер. Юре жодного слова.

- Але зустріч?

Але гул мотора мотоцикла перервав потік його думки.

– Завтра. Все завтра. Дякую за байк до речі. - Сказав бос і різко рвонув кудись у далечінь.

Повз миготіли тільки ліхтарі біля дороги. Виїжджаючи з міста і проїхавши повз дамбу, відкрився спокійний вид на море. Хоч і було не зовсім так і тихо, але місяць, що відбивається в спокійній гладі моря, все фарбував. Літати зі швидкістю під 100 було не так і небезпечно, тому що довкола було від сили 3-5 машин. А свіже повітря обдувало досить довге волосся.

За кілька хвилин ззаду підлаштувався ще один байк. Він явно летів із ще більшою швидкістю. Бос не наважився ганяти панти та показав, що пропускає вперед. Вони вирівнялися.

БАМ!

Секунда і він уже робить сальто. Летить із нереальною швидкістю намагаючись лише притримати руками голову, усеюючись безліччю саден і зламаних кісток. За кілька секунд такого польоту, його зупинив борт поряд із дорогою. Весь стікає кров'ю і зітхаючий від болю. І гучний звук мотоцикла, що під'їжджає до нього.

- Тьху ... Ах ти тварюка! – бос випльовував кров із рота, коли до нього нахилився водій.

- Сорi, Роберт. Таке життя.

- Навіщо?

- Бізнес, Роб. Ти знаєш це навіть краще за мене, наскільки важлива наша компанія. - Він підвівся - Марв теж так думає, так що це все.

- …

- З тих, хто залишився ще Юра, та і його ми теж швидко най... - він звернув увагу на те, що Роберт не реагував - Помер чи?..

І в момент, коли він нахилився хлопець, що сидів, одним ривком всього тіла кинувся йому в обличчя і різким рухом ухопився за ніс.

- Ублюдок, пусти!

- Хииии!!!!

Різким зусиллям до щелепи він відкушує йому ніс. Через величезну дозу адреналіну, ще кілька секунд не розтискаючи. Нападник спочатку хлопець впав на жопу без носа і кров, що стікає.

- ТВАР, ПРИБЛЮДОК!!! – він кричав щось незрозуміле, іноді плутаючись у словах і думках.

Але Роб тільки нервово сміявся.

- Ти, виродок, справді думав, що просто зможеш безкарно мене вбити?! Ти навіть дурніший ніж я думав!!!

- Ублюдок!!!!

- А ніс ... Оооо ... Цей біль тобі буде насолодою здаватися!

Притиснувши ніс, дістав пістолет і з криком від болю приставив до чола Роба.

- Ти підписав свій вирок, Андрію…

Постріл… Тиша… Крики чайок на тлі та завивання однієї людини з болем у руках, що притискає дірку від носа. Але через секунди і це зникло, залишивши тільки звук мотоцикла, що їде в далечінь.