Нічна пора

Влад Котов

Нічна пора відкрила думи, Та є проблема в тім одна, Вони щось зовсім нехороші Розруха й гнів панують там. Як раптом, одна ясна, прозора думка, Протиснулась туди на мить. Шкода, що сенсу в ній нема, Із нею впоралась журба. І ось у гості знов приходить смуток, Та каже, що він тепер надовго тут, Ти хочеш взяти й опустити руки, І бачиш лиш найгірше в цьому. І звісно, щастя в цьому мало, Та що там мало - його і близько не було. Один за одним гаснуть промені надії, Згорають теплі спогади і мрії, Добро - заміщується злом. А далі буде тільки гірше, Ти маєш себе в руки взяти, Й знов, згадати тих, хто був тобі найближчим І залишається з тобою, наперекір всьому Якщо таких немає, Чи може їм завдячуєш цей жах, То знай, вони були несправжні, А справжніх варто почекать. Тож встань з колін І глянь страхам у вічі. Одним лиш поглядом ти проженеш їх геть, Розруха, смуток, відчай - підуть за ними теж. Хтось скаже, що це не просто так, Що ніби все це неможливо, Та ти лишень повір мені, Якщо ти маєш відповідний настрій, То зможеш впоратися з усім!

2020-07-03 12:27:58

Інші вірші поета

Нестримні почуття Несказані слова Щастя вимагає праці Раз і назавжди

Інші поети

_darishka_

@_darishka_

Aleksandr Bilogura

@Volter_

Євген Ткач

@david_tkach

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

104

15377

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1545