Нічна пора

Влад Котов

Нічна пора відкрила думи, Та є проблема в тім одна, Вони щось зовсім нехороші Розруха й гнів панують там. Як раптом, одна ясна, прозора думка, Протиснулась туди на мить. Шкода, що сенсу в ній нема, Із нею впоралась журба. І ось у гості знов приходить смуток, Та каже, що він тепер надовго тут, Ти хочеш взяти й опустити руки, І бачиш лиш найгірше в цьому. І звісно, щастя в цьому мало, Та що там мало - його і близько не було. Один за одним гаснуть промені надії, Згорають теплі спогади і мрії, Добро - заміщується злом. А далі буде тільки гірше, Ти маєш себе в руки взяти, Й знов, згадати тих, хто був тобі найближчим І залишається з тобою, наперекір всьому Якщо таких немає, Чи може їм завдячуєш цей жах, То знай, вони були несправжні, А справжніх варто почекать. Тож встань з колін І глянь страхам у вічі. Одним лиш поглядом ти проженеш їх геть, Розруха, смуток, відчай - підуть за ними теж. Хтось скаже, що це не просто так, Що ніби все це неможливо, Та ти лишень повір мені, Якщо ти маєш відповідний настрій, То зможеш впоратися з усім!

2020-07-03 12:27:58

Інші вірші поета

Ти уяви... Другу Несказані слова Бути разом

Інші поети

Ульяна

@yulianna_bakulina

Varisha Rehman

@varisha__rehman

water IredGkPT7.8

@red_waterGKpT_78

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2397

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16800