Ти уяви...

Влад Котов

Мене вбивають твої несказані слова Лишається в мені лиш пустка одна, І сльози льються мов ріка Та й серця знов уже нема Прощай душа, прощай душа. Ти не цінуєш, та дарма, Та уяви, мене уже нема Земля, моря, все є, Мене - нема. Виходить, що все було дарма, І це лишень чиясь, дурна гра.

2020-01-11 14:30:16

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Ірина Ko

Чиясь*

Відповісти

2020-01-16 09:54:50

Інші вірші поета

Нічна пора Бути разом Ніякова тиша Життя

Інші поети

Dreams

@Chevalpinou_

Роман Тихий

@volodimir_romanenko

Леонид Коляда

@im_space

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3630

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6971