Două inimi s-au întâlnit...

Volontir Dmitrii

Două inimi s-au întâlnit... (versuri de Volontir Dumitru) Două inimi s-au întâlnit cu aceeași veste De parcă tot acea întâmplare le-a menit Să-și amintească durererile cu-ndurare Și de lacrimile ce-au șters amorul zugrăvit. -Oare mai sunt în inima ta? Cu sarcasm m-ai întrebat... Dar n-ai întrebat cum ia fost fără tine Atunci când cerul gol i se părea Și când îți spuneam Tu nu mă credeai pe mine. Inima ta altar mi-a fost Pentru ea sufletul am răstignit Dorul adâncu-i străbătea Și ca o inimă să fie - a mea a murit Așteptând învierea-n pieptul tău S-audă șoapta blândă: Te voi iubi mereu... Da, asta a fost inima mea Ce zace acuma pierdută-n credință... Care chiar poți și s-o urăști Nu mai simte nimic din tot ce e suferință. Un univers de gânduri am creat cu tine La tot ce e mai frumos am sperat degeaba Astăzi nu-i nici locul unde-a stat S-a topit și-n gândul tău Așa precum primăvara zăpada... Din tot ce era mai frumos pe lume Mă atrăgea privirea ta... Din tot ce-mi părea mai trist A fost lăcrimioara ta...

2019-03-16 22:47:58

3

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5944

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12977