Învierea...
Volontir Dmitrii
Învierea... (de Volontir Dumitru) Mă preface-n duh mormântul Amânând și sorocul meu Și scurtă privire las cimitirului Apoi pornesc acasă la Dumnezeu. Destrămându-mi vechea vârstă Eu urc și urc pe treptele nemuririi Lăsând sicriul zilelor de ieri Balsamat cu lacrimile nenorocirii. Jefuit de moarte și-nviat apoi Privesc la fulgii cei de gheață Ce se topesc în razele divine La un răsărit într-o nouă dimineață. Iar eternul timp eliberează viața Din al pământului fumuar Și larg deschise-s porțile cerești La-nverzirea proaspătului lăstar. Dar pe ultima treaptă ajuns Eu la intrare mă opresc S-ascult cum murmură suspinul La crucea ecoului pământesc Unde se mai leagănă-n dor Un suflet cutremurat de durere Plângându-mi golul cel rămas Sub raza lunii fâlfâită-n tăcere.
2018-02-17 22:15:20
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Volontir Dmitrii
Благодарю,милая душа!
Відповісти
2018-02-17 23:13:45
Подобається
Інші вірші поета
De-ai ști tu, inimă... Când ceru-și arată luna... Două inimi s-au întâlnit...
Інші поети
بسنت
@bassant_samir_aly
Яна Гаращук
@Iana_Garashchuk
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2503
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1645