Горить і шматує в середині
Горю , горю, Чорт забирай, палаю. Душа летить Куди ? Не знаю ... Вогонь крізь груди вже шкварчить... Чому , чому воно болить ? Те серце прокляте моє. Невже любові лезо Пізнає ? Воно є гостре, із зубами, Що дико плоть мою рубає Шматує , Рве, Перевертає, Нема спокою мені... Мов лебідь в клітці загниває Мій розум крижаний, Що так мене усі беріг роки. Метелики в животі ? О ні , то справжні ,кляті упирі Що вп'ялись в душу Сердце груди рвуть Кістки ламають... Я спать не можу, Бо сам ті рани розгризать Допомагаю...
2020-07-12 21:06:06
12
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Яна Войвич
Дуже чуттєво! Пройнялась до глибини душі!
Відповісти
2020-09-06 13:28:12
1
Aleksandr Bilogura
Відповісти
2020-11-17 20:58:51
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
10
3192
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
851