Горить і шматує в середині

Aleksandr Bilogura

Горю , горю, Чорт забирай, палаю. Душа летить Куди ? Не знаю ... Вогонь крізь груди вже шкварчить... Чому , чому воно болить ? Те серце прокляте моє. Невже любові лезо Пізнає ? Воно є гостре, із зубами, Що дико плоть мою рубає Шматує , Рве, Перевертає, Нема спокою мені... Мов лебідь в клітці загниває Мій розум крижаний, Що так мене усі беріг роки. Метелики в животі ? О ні , то справжні ,кляті упирі Що вп'ялись в душу Сердце груди рвуть Кістки ламають... Я спать не можу, Бо сам ті рани розгризать Допомагаю...

2020-07-12 21:06:06

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Яна Войвич

Дуже чуттєво! Пройнялась до глибини душі!

Відповісти

2020-09-06 13:28:12

Aleksandr Bilogura

@Яна Войвич дякую )

Відповісти

2020-11-17 20:58:51

Подобається

Інші вірші поета

Сірничок Вільна мелодія Людина-коробка У часопросторі карантину

Інші поети

lonelykid

@lonelykid

G.A.V Vriter

@gav

Black Hole

@Black_Hole

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

1447

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1951