У часопросторі карантину
(18+)
У часопросторі карантинну… Я шукав стежку розмиту дощем… Бруд хапав своїми руками І кричав від розчарування… Вітер стирав мої вуста та щоки З ліктів росли квіти… З клітки мого черепа виривався птах… Чорний журавель. У грудях палало вогнище, Що плавило мою плоть разом з кістками. Зі спини, з смачним хрускотом росли крила… Не мої. Не пухкі. Мов мокре ганчір’я, гострі, мов льодоруби… Що зі мною ? Чим викликано таке пекло ? Горло наповнювали бджоли Їх гудіння зводило з розуму… Це є мука ? Це є необхідне страждання грішної плоті ? Страждання які допомагають зрозуміти Красу світу цього ? Скутий всім цим бісовим ланцюгом Провалився Під кригу У воду Все глибше і глибше… Крила затріпотіли. Вогонь у грудях не шкварчить. Бджоли виздихали. Дно. Птах не встиг покинути своєї мозкової клітки. Тихше, тихше… Смерть ? Мить і я лежу в лузі. Ніч. Зорі. Цвіркуни та коники. Фіть, фіть. Цок, цок, гук, гук… Тіло моє вільне. Кричу сука, кричу бляха…та пішло все на … Вже не знаю чого хоче моє грішне тіло, До чого лине моя хвора свідомість… Мої груди розірвані, а з них линуть кроваві метелики… Ще, хочу ще болю… Рвіть мою плоть, смокчить усю кров, дайте свідомості свободу… Хочу свободи, волі! Сука!, сука! А що то є воля ? Що таке в біса воля ? Хто небуть скажіть мені, що робити ? Я заплутався… Мені не вистачає досвіду. Бракує почуттів… Не вірю собі… своїй наївності. Ні, йдіть всі до біса з повчаннями. Хочу побути один. А може лише думаю, що хочу, Щоб навмисно хтось врятував… Тішусь. Тішусь. Тішусь…
2020-12-08 10:57:28
7
0
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
2870
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2646