Вірші
Останнє послання
Так. Ти снишся мені.
Так. Іноді за тобою скучаю.
Однак , ти лише спомин,
Привид загубленого кохання
Лілея моїх наївних мрій,
Чий образ ще довго мерехтітиме перед очима...
Згубила мене.
Але я сподіваюсь ти будеш щаслива, сповнена мрій
Бо ти отримала все , що так хотіла
Свободу і себе
Не моя , моя мила ...
Нехай світанок твого дня принесе тобі бажане тепло
А мені спокій
"Цілую тебе останнім рядком"
6
4
235
Замальовка ночі
Я знову не спатиму ніч
Все ловитиму поглядом зорі,
Блукатиму думками потойбіч
Холодної душевної комори
Заварю собі чаю з лимоном
А потім на підлозі, безмовно
Обійму егоїстичного кота
5
2
215
Прірва
Всі дороги розбито дощем
І тьмяніє паперовий ліхтарик
Половили вже всіх світлячків...
Ті хто так заздрив
Без надій в сподіваннях марних
У пітьмі шукаю до тебе шлях
Прірва...
Не зустріти нам більше світанок
5
4
326
bellezza naturale
Я напишу тебе на папері, виведу всі твої вигини і лінії - від колін до талії, окреслю пропорції твого соковитого обличчя з милим кирпатим носиком та очима кольору смоківниці...
Відтворю естетику твоєї статики чорним графітом ...
А потім додам зо двісті тюбиків олійної запашної фарби з невимовною відтінковою палітрою
І скаже вся художня Італія, яка ти bellezza naturale
P.s. Bellezza naturale (італ.) - натуральна краса
7
0
196
"Я тут..."
Випий мене. Обійми.
Вкуси. Лоскочи.
Говори , говори мені
Або
Просто мовчи.
Кричи на мене, злися , бий мене в груди...
Люби
Ні ,нікуди не йди ...
Стогни, стискай мою руку, хапай за шию...
І дихай, дихай ...
Шепочі на вухо
"Я тут ..."
Плач, не стримуй себе, в сорочку, в плече
Цілуй, де тільки хочеш ...
тільки від тебе пече ... бісове серце, так би і вирвав
4
4
181
Без цукру, але з медом
Вона сидить на підвіконні
Загорнена в зелений плед
Тримає кружку з чаєм
Без цукру ,але з медом
Мрійливо
Тримає обома руками
І ловить мить
Гарцює пара перед її вустами
Зелені очі кліп, кліп, кліп
Скрипить старенький холодильник
Годинник цокає в кутку
Їй затишно і мило
Бо тут ніхто свободу не вкраде
Бо тут все те , про що так мріє...
Квартирка невелика
Радянського покрову :
Шпалери , шафи , стелажі
Однак їй не потрібно нічого такого наднового
Бо й так вже затишно її душі...
4
2
266
Людина-коробка
Я покладу в коробку серце
У чорну , м'яту з під взуття
В таку старезну як метафора оця ...
Із рук зітру засохлу кров
Сорочку свіжу натягну
Сховавши за ґудзиками шрами
Щоб жодна з душ не знала правди
Із іронічним усміхом скажу:
Байдужість - краща перевага !
3
2
254
Новина
Курок
І постріл...
Кров на ґанку.
Кінець... Із початком ранку
Порох.
Лежить в конвульсіях поет
А на столі завершений сонет:
Рядки
"Любіть життя , воно у вас одне. Біда ?
Це все мине ..."
А ще там щось було і про любов
Однак чорнила перебила кров
Пробита скроня
Причина ?
Лист в долонях ...
4
2
223
Хех
У хворому тілі
Скалічений дух
Цвинтар думок
У зарослому бур'яном мозку...
Хочу курити
Щоб задушити димом залишки
Метеликів в грудній клітці
Нехай не мучаться
Ниє колись ламана рука
Кажуть, на погоду...
А погода останнім часом лайно
Тож марно очікувати чуда
Здається ліміт "жовтих машин"
Вичерпано
P. s. Хех ...
6
0
232
Сірничок
Тлію
Чорніє дерев'яне тіло
Зміг!
Запалив!
Я їх запалив...
Ну і що, що сам перегорів...
Ну і що...
Димлюсь на мокрій бруківці
Пройшло вже сотні ніг
Таких як я тисячі в коробці
кричать:
Вогню , вогню , вогню...
У всіх призначення одне:
Інших запалити , самому перегоріть...
Та в темряві тихенько тліть
...
5
6
175
Два спомини лишилось
В кофтині мов капуста
Сидиш без макіяжу
Але ж така спокуса
Тебе стискать в обіймах
Така ти рідна...
І так мене до тебе тягне...
Бляха...
Та все тепер вже тільки сон
....
Она , была ромашкой
С шипами как у розы
Я руки в кровь колол
Осталась в сердце грёзой
В ногах теперь цветов з десяток
Но все они чужие мне
....
5
4
170
3 година ночі
Ніч. За брата їй уже давно...
Втомився
Однак все спати я не йду
Бо сни солодкі пута
В яких я вірю в неіснуюче майбутнє...
9
0
190
Сніговини
Морозної, холодної днини
Упаду в лапатий сніг
Буду ковзать на спині
Мов наївне дитя...
Віднайду свій щирий сміх
Щоб відчути наближення свят
Щоб радіти завершенню дню...
Нагребу і з'їм мандаринів
Щоб так , кілограмів зо п'ять
А ще печиво, улюблений чай ...
Ковдра, шкарпетки, книга , серіал...
А з ранку, з вікна ж, хочу побачити білий-білий світ...
Відчути себе щасливим
Бо повірив і сталося диво
7
4
201
Бездарний куплет
Пара. В чашці какао
Ліниво гортаю конспект
Навушники - грає
якийсь попсовий сонет
Хочу ...
Байдужо зануритись в картатий плед
Або
Натягнути дурнуватий , домашній светр...
На вулиці сніг
Мокрий, тане.
Серце ж - наївно казки бажає...
Минаю квартал за кварталом
У бабусі купую холодний букет
І все шукаю слова
Завершить цей бездарний куплет
Кава. Печиво. Зефірки...
Ох , справжні ліки взимку
Нарешті вдома.
Все. З ніг звалила мене втома ....
6
4
176
Будь щаслива ...
Зима вже скоро
Сніг і холод
Години , дні ...
Ми порізно. Але ми не самі
Життя як стежка в лісі
Крива, подекуди й тісна...
Та барвами наповнена до самого кінця
В снігу на віки в пам'яті два янголи ...
Хай душі наші бережуть
І щоб в житті там не сталось
Я хочу , щоб ти знала. Поруч
Ніколи я не відвернусь
Бо відчував, як ти колись мене кохала
Вірю. Ти знайдеш те тепло , яке шукала 🧸
6
0
195
Лис
Гниє душа у лиса
І очі як в нарциса
Та знав би хто його звірину суть
Він сам вже ладен себе згризти
Звершити самосуд
У всіх казках небажаний він гість
Бо персонажів ладен з'їсть
Та що робить, така вже йому роль
Хитрець ,спокусник ,словом - антигерой
Та чи хоче лис щось в собі змінить ?
О ні.
Він мусить бути тим, ким є
Бо так заведено в звіринім світі
Вполюєш ти , або згризуть тебе
Тож хоч , не хоч
А бути треба хитромудрим
А ще прудким та волелюбним
Щоб хвіст рудий , пухнатий
Не вхопила, яка дурна собака
Або стрілець пихатий
Ніхто ж не хоче втрачати свою сраку!
Та хтось герой , улюбленець мільйонів
А лис усім - завжди є ворог та порушник всіх законів
4
0
180
Я усмішку приклею
Я усмішку приклею на обличчя
Не вірю більше світові цьому
Відкрию шафу і костюм цинічний
На себе знову натягну
Цей світ циклічний!
Зроню лиш іронічно
"Забув про це ? Повірив в диво ?"
Ха, сміюся я від болю. Як же мені дивно.
Бо почуття мої лиш здичавіли , коли пізнали волю ... ТАК повірив ...я наївно в долю
Ох , а прекрасне почуття любові - лише солодка мить ... а потім кулі купідонів
Пробивають ідіотами скроні
Лиш виняткам щастить
Не захлинутися в коханій крові , не охолонути як труп...
4
2
181
Шкарпетки
Шкарпетки. Тендітні ніжки
Сковзаю я вустами трішки...
Стогін.
Стискаєш холодну руку
Ох, солодкі муки
Гріх. Немає тут спокути.
Душа пішла вже на спокусу.
Кусаю... смак парфумів у роті
Лоскіт дихання на плоті...
Лукавий свідок.
Цих палких витівок.
Амінь
Вириваю сторінки
Щоб не писати ці рядки ...
Та в клятих снах явилась знову
Така близька та зараз лише спомин.
Ти референс...пропорції естетичних
Маренням все виринаєш періодично
Отрута , прокляття ... дурман...
...але ж, бл*ха, обрав тебе я сам...
Ні, не шкодую й жалітися не смію...
І хто ж із нас став тепер спокуси змієм ?)
Схопив би я тебе за шию
Та в очі подивився б палко...
Будь проклята, дівчино, ти мила
За те що чорне моє серце полонила
4
1
186
Печиво
Хрум , хрум. Дзень.
Кусаю, ламаю, печиво
Шоколадне. Все це у вечері...
Викликаю той самий присмак ...що у спогадах ... Ох, і малеча ж я...
Насолоджуюсь домашнім чаєм
Гарцює кімнатою пара
Стає трохи тепліше .... наче хтось обіймає
Лікуюсь так від осінньої печалі
Клац. Клац. Запах чорнил
Шкрябаю на папері криві, трохи п'яні літери...
Граю в поета , а може мислителя...
Ні...видих. Досить!
Втомився я...
Втомився від життєвих складних піруетів... короткочасних дуетів та романтичних, наївних поетів...
Дурних, але ...щасливих...
Хрум , хрум. Дзень.
Кусаю, ламаю, печиво
Шоколадне. Все це у вечері...
Les câlins ne viennent plus que de la couverture
3
4
165
Неспокій
Скрипить годинник на стіні
Ковтання часу чути серед ночі
Лежу, кручусь в пітьмі...
Ламаю все об стелю очі
І чути бісів голос, такий бридкий, нудотний :
Кричи !
Не хочу ...
Стогни !
Байдуже ...
І що з тобою, друже ?
Мовчу.
Стомився з кимось говорити.
Холонуть груди від думок... під ковдрою палкою...
Яка ж вона колюча... сука...
2
0
168
Прогулянка
Медове сяйво ліхтарів
Бруківка. Шепіт прохолоди
Скриплять вже лави
У парку сивім
Що чув тремтіння тисячі сердець
Самотня насолода
В обійми вечора ти линеш
Втекти від всіх турбот
Ох, мінлива ця погода
Холоне випічка із вишнею у сумці...
Марю зігріть твої долоні
Але ти знаєш, які у мене руки
Великі і холодні
І ти їх любиш ...
Не можу думать я без перестанку
Про подих твій ...про кутики усміхнених очей , про ту сорочку білу на твоєму стані ...
Немовби той ченець
Пізнати хочу розкіш твого храму
6
0
197
Боюсь...
Боюсь лишатися у тиші
Здається , що все життя це просто сон
І раптом я прокинусь
А ти будеш не зі мною...
Боюсь
Що вигадав тебе мій хворий мозок , щоб кляте серце заспокоїть
Бо стільки щастя будь з тобою, хіба я заслужив ?
5
0
236
Орієнтир
Я відчуваю як тону у сумнівах , холодних думах
Вітер човен колихає сумно
За небокраєм згасли маяки
Однак у мене ще зосталась ти
Срібляста зіронька на небі
Рятуюсь в твоїм світлі і теплі.
5
0
231
Я хочу...
Я хочу
щоб серце з'їли собаки
Щоб очі видрали сови
Щоб тіло розтягли кудлаті вовки
По всій видноколі
В нічній тишині монотонній
Дзень. То спали окови
Бажаю.
Щоб скрипалі порвали три струни
На моїй безіменній могилі
На якій вибито буде кров'ю
"Вірив у диво"
Хай янголи мокрими крилами тріпочуть,
Відгонять душу мою до жару
Де Диявол регоче
Хай дощ розмиє кістки і шматки моєї нікчемної плоті
Язик спліснявіє у роті
А руки , що завзято тримали чорнильне перо,
Зламають кожен із власних пальців , мов старезне фоно
Хай імені мого не визнає Бог
Таким має бути мій епілог
Вогонь хай зжере усе , що було створене мною...
Кінець драматичної ролі...
Однак , все рятують мене твої теплі долоні...
5
0
351
Начерк
Пишу , коли сумую,
Коли зубами вп'ялась туга
Коли, кипить смердюча дума
У мозку. До кісток.
А в серці біс сидить ґвалтує
Бажає душу очорнить.
Хрумтять вже мої груди
Мов дрова в ржавій грубі
Хай все до тла в мені згорить...
Щоб наче фенікс жовто-бурий -
Душа повстане з мертвотуги
І взлетить...
5
0
222
З нею...
Сніг. Очі цвіт ялинки
Душа моя чомусь тремтить
Хоча б іще хвилинку
Посидь , посидь, зі мною ти посидь
На небі срібний молодик
Блищить твоє волосся
А я за вушко тебе смик
Щаслива ? Не здалося ?
Цілую руки - палкі, кохані
Твій подих міцно серце обійма
Не знаю , що зі мною коїш
Та знаю точно - ти така одна. Моя
P.s. Для неї 🖤
8
1
257
Дощить
Вечірня плине мить
Блищить ліхтар в пітьмі
Дощить , дощить , дощить
Краплинки ріжуть тишу...
Бруківка.
Стискаю твою руку.
І носа крутить петрикор
Хто б описав би серця стукіт ?
Не знайдеться такий фольклор...
Хитавий мостик в парку.
Все дощик кап-кап-кап.
Забув у цятку парасольку
Летів до тебе , ластівко моя
Зігрітися любов'ю
В твої долоньках
8
0
250
У часопросторі карантину
У часопросторі карантинну…
Я шукав стежку розмиту дощем…
Бруд хапав своїми руками
І кричав від розчарування…
Вітер стирав мої вуста та щоки
З ліктів росли квіти…
З клітки мого черепа виривався птах…
Чорний журавель.
У грудях палало вогнище,
Що плавило мою плоть разом з кістками.
Зі спини, з смачним хрускотом росли крила…
Не мої.
Не пухкі.
Мов мокре ганчір’я, гострі, мов льодоруби…
Що зі мною ?
Чим викликано таке пекло ?
Горло наповнювали бджоли
Їх гудіння зводило з розуму…
Це є мука ?
Це є необхідне страждання грішної плоті ?
Страждання які допомагають зрозуміти
Красу світу цього ?
Скутий всім цим бісовим ланцюгом
Провалився
Під кригу
У воду
Все глибше і глибше…
Крила затріпотіли.
Вогонь у грудях не шкварчить.
Бджоли виздихали.
Дно.
Птах не встиг покинути своєї мозкової клітки.
Тихше, тихше…
Смерть ?
Мить і я лежу в лузі.
Ніч. Зорі. Цвіркуни та коники.
Фіть, фіть. Цок, цок, гук, гук…
Тіло моє вільне.
Кричу сука, кричу бляха…та пішло все на …
Вже не знаю чого хоче моє грішне тіло,
До чого лине моя хвора свідомість…
Мої груди розірвані, а з них линуть кроваві метелики…
Ще, хочу ще болю…
Рвіть мою плоть, смокчить усю кров, дайте свідомості свободу…
Хочу свободи, волі!
Сука!, сука!
А що то є воля ?
Що таке в біса воля ?
Хто небуть скажіть мені, що робити ?
Я заплутався…
Мені не вистачає досвіду.
Бракує почуттів…
Не вірю собі… своїй наївності.
Ні, йдіть всі до біса з повчаннями.
Хочу побути один.
А може лише думаю, що хочу,
Щоб навмисно хтось врятував…
Тішусь. Тішусь. Тішусь…
7
0
370
Щось
Коли кипить душа
Беру білий папір.
Незграбно шкрябаю , шкрябаю
Все чорним чорнилом пусті літери...
Пусті літери , які бажаю наповнити хоч якимось сенсом...
Для себе.
Не для людей, для себе.
Так , я егоїст.
Хіба мистецтво воно не для всіх ?
Так. Але моє слово не мистецтво.
Моє слово належить мені.
Байдуже , що хто скаже, я пишу те , що хочу прочитати
Сам.
Один.
Кожен раз виливаю свою душу у ці безформені рядки аби для себе знайти відповідь...
Навіщо все, це ?
Навіщо людині творити ?
Навіщо людині любити ?
Навіщо людині дружити ?
Навіщо людині бути ¿
Що я за людина ? Що таке взагалі в наш час "людина" ?
Годинник біжить уперед
А я все намагаюся хапатися за примарне почуття справедливості цієї планетки.
Малюю собі то роги то крила
Все шукаю своє "Я" серед "Ми".
Потім...потім я жадібно рву білий папір на шматки та жбурляю його у смітник.
І все - завіса
Квітів не треба
Я не актор
10
0
330
Самострата
Гризе мене паскудна скука
Вона ще та вредлива сука
Приходить в парі із печаллю
І душу мою жалле й жалле...
В пітьмі нічній шукаю сховок
І де ж мій білий кролик ?
Який покаже шлях в нору
Бо від тяжкого смутку мру...
На руках бринчать кайданки
З'їла серце сумна панянка
Свідомість витяга гаспид
Уся плоть в земнім огні кипить...
Глибоку в собі рию яму
Язик мій без кісток - лопата
Ця бісова, нудотна скука...
Причина
Самострати.
6
0
321
Банальна собі осінь
Осінь.
Листя.
Вогко.
Краплі прохолодного дощу...
Відчуваю вітер , пристрасть
Щось під нос собі свищу...
Осінь.
Листя.
Петрикор.
Манить біс стрибнуть в калюжу
Отаку - брудну й мокру
Щб аж очі міг замружить.
Подих мій глибокий...
Осінь.
Листя.
Нежить.
Вітер грає по моїй душі.
Пестить серце муза.
І писать сумні вірші не буду
Не підвладний більше тузі (:
7
0
382
"Оте"
Тут рим не буде - собака з'їв.
І ритм зламав - сусідський кінь.
Ну добре , можливо трохи й буде...
Бо так же, мабуть, нудно¿
Рядки оці мистецтвом є ?
О ні , це лиш моє "оте"
Про те і се...
Це мій катарсис ,сповідь , каяття...
Для когось буде маячня.
Нехай.
І що ж турбує мою душу ?
Ох , усі ті натяки , що просто душать...
Якщо щось маєш на умі
Прошу скажи
Не муууч себе , мене !
Щоб там не було - мине.
Так, я глухий , німий , сліпий ...
Можливо бачу те , чого нема...
Однак
Коли мені людина небайдужа
Я намагаюсь бути ближче
Я намагаюсь бути дружнім...
Такий я є , така моя біда 🙃
9
0
347
Сподівання
Все сумно ?
Мовчимо.
Все нудно ?
Сидимо.
Бажаєм ?
Мовчимо.
Палає ?
Сидимо...
І так нескінченно!
Різниця яка ?
А час все тіка і тіка...
Рядки ці порожні , бездарні
Як теє людське сподівання "/
8
0
394
Горить і шматує в середині
Горю , горю,
Чорт забирай, палаю.
Душа летить
Куди ?
Не знаю ...
Вогонь крізь груди вже шкварчить...
Чому , чому воно болить ?
Те серце прокляте моє.
Невже любові лезо
Пізнає ?
Воно є гостре, із зубами,
Що дико плоть мою рубає
Шматує ,
Рве,
Перевертає,
Нема спокою мені...
Мов лебідь в клітці загниває
Мій розум крижаний,
Що так мене усі беріг роки.
Метелики в животі ?
О ні , то справжні ,кляті упирі
Що вп'ялись в душу
Сердце
груди рвуть
Кістки ламають...
Я спать не можу,
Бо сам ті рани розгризать
Допомагаю...
12
2
341
Дівчина із місяця
Ти дівчина із місяця
Панянка ночі !
Чому ти маєш бліде лице ?
Чому сумують твої очі ?
На вигляд ти весела
Безтурботна , мов із косичками дівча
І усміх вуст твоїх широкий
однак немає в них життя.
Про гіркоту сліз твої знає лиш срібний Молодик
Але йому не довіряєш
В пітьмі нічній
Колись він зник...
Обличчя маєш мов у ляльки
Однак душа розбита
Фарфор не витримав туги.
Чому ти дівчино із місяця сміючись сумуєш ?
Невже ніхто не простягне тобі руки ?
Чи просто поховала ти довіру
Ігноруючи усі людські світи...
9
0
379
Вільна мелодія
Самотній піаніст.
Служитель власної він музи,
Бажає грати лиш для себе,
Ніхто не заперечить йому
цієї насолоди.
Коли у шибку дощ акомпонує
Самотній піаніст
Переберає клавіші тонкими пальцями
Струни його серце,
Мелодія подих Божиий,
Він не поділяє світ на чорне і біле
Зараз він і є світ
Почуття ринуть, як злива
Що за вікном шумить...
Самотній піаніст.
Він є єдиний, він є у цей лише момент
Німий
Говорять пальці, а не він,
Останні краплі й стукіт клавіш,
Подих.
Кінець.
Закриває інструмент,
Йде.
P.S. Моїм знайомим музикантам. Сам не вмію грати, надихаюсь Вашим виконанням.
6
0
349
Нудьга
Пишу я вірш цей від нудьги
Суспільством ситий вкрай
Мені вже остогидлі ті боги
Що пропонують свій сумнівний рай
Пишу я вірш цей від нудьги
Рятунок бачу проти ночі
В кайданах власної тугИ
В рядках загострюю я очі
Пишу я вірш цей від нудьги
Шукаєш натяки про себе ?
Почуття мої німі, мов сніг,
Який розтане лиш для неї...
P.s. Присвячено мої нудьзі, тій , що не дає спокійно спати і змушує до дій.
8
0
367
Я жертва чи мисливець ?
Я жертва чи мисливець ?
В пітьмі нічній іду
Я дурень чи сміливець ?
Своєї смерті не діжду
Скрип дерев і хвої запах
Совиний гук і звіра вий
Шукаю по хижацьких лапах
Де побратим загинув мій
Відкинув сумнів свій і жаль
Знайшов я вовчі каземати
В руці твердій холодна сталь
Ну що , готовий вмерти, брате ?
Не вберіг тебе, пробач
Вловив я погляд сіромахи
Відчув у серці плач
Невинний, рідний бідолаха...
Вовкун враз виліз із печери
Нещасний спокую шукач
Не бачить він в мені вечері
І хто для кого тут палач ?
Я жертва чи мисливець ?
Я мушу рідну кров пролить
Я дурень чи сміливець ?
Нікому я не дам цього зробить
Мій брат у вовчій шкурі
Покірно голову схилив
Зробив я замах , другий
І сам від горя я завив...
12
6
397
