Лис

Aleksandr Bilogura

Гниє душа у лиса І очі як в нарциса Та знав би хто його звірину суть Він сам вже ладен себе згризти Звершити самосуд У всіх казках небажаний він гість Бо персонажів ладен з'їсть Та що робить, така вже йому роль Хитрець ,спокусник ,словом - антигерой Та чи хоче лис щось в собі змінить ? О ні. Він мусить бути тим, ким є Бо так заведено в звіринім світі Вполюєш ти , або згризуть тебе Тож хоч , не хоч А бути треба хитромудрим А ще прудким та волелюбним Щоб хвіст рудий , пухнатий Не вхопила, яка дурна собака Або стрілець пихатий Ніхто ж не хоче втрачати свою сраку! Та хтось герой , улюбленець мільйонів А лис усім - завжди є ворог та порушник всіх законів

2021-11-29 23:47:29

Інші вірші поета

Прірва Дівчина із місяця Хех Я жертва чи мисливець ?

Інші поети

Маргарита Чаленко

@marharyta

OhNamSoo

@OhNamSoo

Bint __Abdoolrahman

@bint_abdoolrahman

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4723

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5583