Я хочу...

Aleksandr Bilogura

Я хочу щоб серце з'їли собаки Щоб очі видрали сови Щоб тіло розтягли кудлаті вовки По всій видноколі В нічній тишині монотонній Дзень. То спали окови Бажаю. Щоб скрипалі порвали три струни На моїй безіменній могилі На якій вибито буде кров'ю "Вірив у диво" Хай янголи мокрими крилами тріпочуть, Відгонять душу мою до жару Де Диявол регоче Хай дощ розмиє кістки і шматки моєї нікчемної плоті Язик спліснявіє у роті А руки , що завзято тримали чорнильне перо, Зламають кожен із власних пальців , мов старезне фоно Хай імені мого не визнає Бог Таким має бути мій епілог Вогонь хай зжере усе , що було створене мною... Кінець драматичної ролі... Однак , все рятують мене твої теплі долоні...

2021-05-31 07:45:27

Інші вірші поета

Дівчина із місяця Неспокій Прогулянка "Оте"

Інші поети

Akah Moth

@AkahMothPurpleCarbone14

Virtoria

@Victoria_Sandulenko

Molaa Nori

@Molaa

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11444

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15859