Неспокій

Aleksandr Bilogura

(18+)
Скрипить годинник на стіні Ковтання часу чути серед ночі Лежу, кручусь в пітьмі... Ламаю все об стелю очі І чути бісів голос, такий бридкий, нудотний : Кричи ! Не хочу ... Стогни ! Байдуже ... І що з тобою, друже ? Мовчу. Стомився з кимось говорити. Холонуть груди від думок... під ковдрою палкою... Яка ж вона колюча... сука...

2021-11-28 12:28:44

Інші вірші поета

Дощить Я усмішку приклею Орієнтир Печиво

Інші поети

ЕЛЕНА

@Elastar

Марія Балянт

@mariya_balyant

Aëden

@jewdiks

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11196

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

2502