Бездарний куплет
Пара. В чашці какао Ліниво гортаю конспект Навушники - грає якийсь попсовий сонет Хочу ... Байдужо зануритись в картатий плед Або Натягнути дурнуватий , домашній светр... На вулиці сніг Мокрий, тане. Серце ж - наївно казки бажає... Минаю квартал за кварталом У бабусі купую холодний букет І все шукаю слова Завершить цей бездарний куплет Кава. Печиво. Зефірки... Ох , справжні ліки взимку Нарешті вдома. Все. З ніг звалила мене втома ....
2021-12-04 00:49:24
6
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Aleksandr Bilogura
Відповісти
2021-12-04 14:53:42
1
Олена Терещенко
Піду за зефірками :)
Відповісти
2021-12-04 15:16:11
1
Aleksandr Bilogura
Відповісти
2021-12-04 18:09:11
Подобається
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3475
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12440