Бездарний куплет
Aleksandr Bilogura
Пара. В чашці какао Ліниво гортаю конспект Навушники - грає якийсь попсовий сонет Хочу ... Байдужо зануритись в картатий плед Або Натягнути дурнуватий , домашній светр... На вулиці сніг Мокрий, тане. Серце ж - наївно казки бажає... Минаю квартал за кварталом У бабусі купую холодний букет І все шукаю слова Завершить цей бездарний куплет Кава. Печиво. Зефірки... Ох , справжні ліки взимку Нарешті вдома. Все. З ніг звалила мене втома ....
2021-12-04 00:49:24
6
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Aleksandr Bilogura
@просто веселка дякую )
Відповісти
2021-12-04 14:53:42
1
Олена Терещенко
Піду за зефірками :)
Відповісти
2021-12-04 15:16:11
1
Aleksandr Bilogura
@Олена Терещенко 🙃
Відповісти
2021-12-04 18:09:11
Подобається
Інші вірші поета
З нею... Сніговини Новина Печиво
Інші поети
Jason Fairhurst Wall
@forever_is_always_now
Irynka Ukrainka
@irynkaukrainka
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5270
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2613