REST DEAR AUNTY
(18+)
Weeks ago, the doctors told us that a very sneaky, shape shifting, rapid proliferation, demon-cancer moving with a sadistic glee Was swiftly violating your body Its Venom trickling down your body A dark cloud hovered in the summer sky We never knew anything for certain But we were hopeful and looked forward to your recovery I remember your brave face through all the pain and suffering You didn't shed a single tear; In your eyes we saw pain and agony Slowly tears rolled down our eyes, they wouldn't refrain. you stayed intact, strong and positive You gave us hope, you promised to be okay We knew the time had come to say goodbye, It was so hard to let you go You told me, mwili ni maua And now I understand that we are impermanent beings that eventually fade away, So I'll love life, be thankful, and just do the best I can for as long as I can. There is a ferocious fire, slowly scorching and tormenting us, To be brave is to cry, they say We have been balling our eyes out since we received the news of your demise. Rest my dear auntie It's hard to say goodbye We love you Huruka uhoro
2023-11-18 19:58:30
1
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12230
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11235