Дні пролітали за днями. З того вечора я Макса більше не бачила. Зате, він почав часто дзвонити до мене. Спілкувались ми на різні теми. Кожного разу я взнавала його все більше і більше. Про його сім'ю, роботу, друзів, вподобання. Часто говорили до ночі про все на світі. Мені було приємно з ним.

   Чи були у нас якісь відносини? Назвати важко. Це були лише телефонні розмови. Щось конкретно цього, він у мене не запитував. Я теж не розуміла, хто ми. Прямо я не питала. Не хотіла якось нав'язуватись чи змушувати хлопця до чогось.
   Якось, при черговій розмові, на задньому фоні я почула, як якийсь хлопець запитав Макса, з ким той розмовляє. На що той відповів, що з дівчиною. Якісь висновки робити для себе було ще зарано.
    Пройшов приблизно місяць. Якось одним суботній вечером телефонує до мене Макс.
     - Аня, привіт!
     - Привіт.
     - Як справи? Чим зайнята?
     - Добре. Та так, нічим особо. Дивлюсь фільм. А ти як?
     - Сонце, я приїхав до вас у місто, до мого дядька. Може сходимо кудись? Як ти на це дивишся?
     - Ти в місті? Ти нічого про це не згадував?
     - От, зробив сюрприз. То як?
     - Добре, можна.
     - Окей, я чекатиму на нашому попередньому місці.
     - Гаразд, за годинку буду там.
     - Чекаю.
     - Па.

   Через домовлений час, я вже доходила на зупинку. Побачила й хлопця, що теж щойно з'явився тут. Він наблизився і коротко поцілував у губи, ще раз привітався, взяв мене за руку і ми рушили наперед себе. Мої щоки від його дій стали рум' яними. Я була трохи, але приємно, здивована. Ми йшли вулицями без заданого пункту призначення, все ще тримаючись за руки. Макс мило перекидався своїми жартами, від чого роблячи мій настрій веселим. Літні вечори були ще теплими, незважаючи на те, що уже настав серпень.
     - Ти надовго до дядька?
     - Завтра вертаюсь.,- відповів, а мій настрій від того почав кудись діватись.
     - Робота не чекає, так?
     - Звісно, у нас нові замовлення, тож багато справ. Та й ти, ще трохи та й на навчання поїдеш.
     - Канікули скоро закінчуються. - місто, в якому я навчаюся, знаходиться в іншій області.
     - Зніматимеш квартиру й надалі з тією дівчиною?
     - Ага, з Маринкою. Одногрупниця моя, я вже тобі розповідала.
     - Тоді будеш ще дальше від мене. - Макс зупинився і взяв мене в свої обійми.
     - Я маю вчитись. - трохи постоявши так мовчки в обіймах, він знову рушив вперед, промовляючи:
     - Нічого, телефони ніхто не відміняв. - і перевів тему, щоб не сумувати.

   Вже за північ, Максим провів мене додому. Деякий час ми стояли просто в обіймах одне одного. Тут він трохи відстороняється і цілує мене. Опиратися у мене не було ніякого бажання, і я відповіла йому. Солодким і п'янким здавався нам наш перший справжній поцілунок, аж до головокружіння...
  
   Лежачи у своїй кімнаті, я згадувала всі пережиті мною події. Згадала, як ми вперше побачили одне одного, ці погляди на весіллі. Як добився номеру і зустрічі, аж до нашого поцілунку. На губах ще й досі відчувається цей смак.
   Я почала розуміти для себе, що закохуюся в Макса. Що, можливо, зараз, я на порозі нових стосунків...