Після загадкового знайомства з хлопцем, ми з Росею ще трішки посидівши, повернулися додому. Увійшла в дім, зняла підбори, і відчула неймовірне полегшання. Ох, немов на світ народилася. У цьому випадку тілька жінка жінку зрозуміє. Світло вирішила не вмикати, щоб не будити батьків. В темряві дібралась своєї кімнати. Зайшла, і захотілось глянути у вікно. Нічне небо було всіяне яскравими зірочками. Задивившись на них, я чомусь одразу пригадала очі того хлопця. Карі, темні як ніч. Та було щось в тих очах таке, що манило мене до них. Якась невидима сила мене притягувала до нього. Що це? Може кохання з першого погляду? - Ні. Не вірю! Не вірю, що отак вперше глянувши на когось, можна закохатись. Не знаючи, що це за людина, який характер. А зовнішній вигляд - це лише оболонка, під якою багато чого може ховатись. Тоді закохуються тільки в зовнішню обгортку? Часто після цього приходить розчарування. Або людина інша або те якою ми собі її нафантазували, не збігається з тим, що б ми хотіли в ній бачити. Але і тут є і інша сторона правди. Якщо зовнішній вигляд кандидата не симпатизує, то який би він чудовий із себе не був, не буде бажання глибше його пізнати. Хоча, напевно, є винятки. Для когось не важлива зовнішність, а головне те, що є в душі. І тут мені пригадався випадок, коли одна подруга дала пораду для свого брата: "Не обирай дівчину, як яблуко. Що з того, що зовні красиве, але всередині воно може бути червиве".
   Та чому я зараз, ще й о тій порі про все це думаю. Вже третя ночі. Ну, познайомилась я з хлопцем. То й що? Я його напевно вже ніколи й не побачу. Він можливо, так щовечора з кимось знайомиться. Але чому Макс не виходить з моїх думок? Айй... досить, все! Пора спати. Цей брюнет завтра мене вже й не згадає. А я ще тут стою і роздумую про нього. Пішла у ванну кімнату, змила з обличчя косметику. Всё таки, коли б не повернулась, з макіяжем лягати спати не можна. Після цього повернулась у кімнату і занупилась у міцний сон.
   Проснулась я десь під обід. Глянула на годинник. Вже дванадцята. Ну нічого собі, так поспала. Після нічних танців ноги ще гудуть. Вибравшись з ліжка, попрямувала у ванну. Освіжившись у душі, одяглась і попрямувала на кухню. Мама готувала обід. У нас склалась така  традиція, що по неділях мама ліпить вареники. Ми їх просто обожнюємо. В дитинстві, пам'ятаю, у неділю я ходила з батьками на вареники до бабусі та дідуся. Там, ще приходили мамина сестра з сім' єю. Тож нас було багато і весело. Чоловіки, бувало, задля жартів, влаштовували турнір по їх поїданню. Хороші часи були...доки бабусі не стало...
     - Доброго ранку!
     - Доброго, сонце. Вже обід скоро, - усміхаючись, промовила мати.
     - Так. А де тато?
     - У вітальні, телевізор дивиться.
     - Ясно, - відповіла я втомленим голосом.
     - Бачу, вчора сильно погуляли? - моргаючи до мене одним оком, питає рідна.
     - Трохи. Щось я якось розбито себе почуваю. Завжди так, коли довше посплю, потім важко прийти до себе.
     - Ну, а ще на додачу пізні танці, каблуки, плюс алкоголь..
     - Мамо...
     - Що? Я й сама така була!
     - А тато де був?, - аж цікаво мені стало.
     - Це ще до нього було.
     - А що, з татом вже чемною стала?, - сміюсь, бо вже уявила, як тато за мамою ходив і пильнував.
     - З татом все стало якось по-іншому. Не було бажання до тих пригод, що з подружками витворяли. З ним ми не часто бачились, бо він вже працював, а я ще вчилася. Але коли була можливість, то хотілося щонайбільше часу проводити разом, кожну хвилинку. Все решта якось відійшло на другий план.
     - Любов - велика сила!, - щось аж задумалась я.
     - Так! А у тебе як там, на "любовному фронті"?
     - Штиль. Ще не знайшовся той, хто би мітив на місце у моєму серці,- мамину цікавість я задовільнила, а мені чомусь одразу пригадався Макс,його вчорашня поведінка, слова.
     - От побачиш, ще знайдеться той, що вкраде твоє серце. І появиться в момент, коли його найменше чекатимеш.
     -Незнаю,можливо,-доведеться чекати, що мені піднесе майбутнє. Але бувають такі моменти, коли стає дуже цікаво - де він, де ходить моя доля, де живе, і коли я його зустріну? Відповіді покаже лише час...