" Що таке щастя? "
Що таке щастя? Запитай як на диво, На що відповім тобі я дуже щиро. Щастя - це мама жива, її погляд і ласка, Батьківська опора і серця частка. Коли завітаєш у рідну оселю, Де рідні здорові, щасливі й веселі. Де татів сад весною рясно буяє, Де ніхто ніякого лиха не знає. Де браття і сестри чекають у гості, А ти скажеш, що будеш о шостій. Відкриєш альбом, дитинство згадаєш, І дякуєш Богу за все, що ти маєш. Що у тебе чоловік чи дружина, І найщасливіша у світі родина. За діточок своїх радісних крик За це щастя, до якого так звик! За свій дім і рідну стежину, Що веде нас у світлую днину. За це щастя, що можемо жити, Повік буду Господа благословити! Яна Войвич 27.06.20
2020-06-26 21:38:54
14
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Radianta
@Яна Войвич Будемо! Хоч у мене не такі класні вірші 😳❤️ вашу першу книгу я вже додала в бібліотеку (хоч і майже не читаю сучасних любовних романів), але прочитаю нескоро, на жаль, бо часу й так мало 😣
Відповісти
2020-07-13 22:46:56
1
Яна Войвич
І вам того ж бажаю 🤗
Відповісти
2020-11-30 15:11:29
Подобається
Ганна Мельник
Дуже красивий вірш
Відповісти
2023-09-15 14:24:43
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3984
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4780