" Що таке щастя? "
Що таке щастя? Запитай як на диво, На що відповім тобі я дуже щиро. Щастя - це мама жива, її погляд і ласка, Батьківська опора і серця частка. Коли завітаєш у рідну оселю, Де рідні здорові, щасливі й веселі. Де татів сад весною рясно буяє, Де ніхто ніякого лиха не знає. Де браття і сестри чекають у гості, А ти скажеш, що будеш о шостій. Відкриєш альбом, дитинство згадаєш, І дякуєш Богу за все, що ти маєш. Що у тебе чоловік чи дружина, І найщасливіша у світі родина. За діточок своїх радісних крик За це щастя, до якого так звик! За свій дім і рідну стежину, Що веде нас у світлую днину. За це щастя, що можемо жити, Повік буду Господа благословити! Яна Войвич 27.06.20
2020-06-26 21:38:54
14
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Radianta
@Яна Войвич Будемо! Хоч у мене не такі класні вірші 😳❤️ вашу першу книгу я вже додала в бібліотеку (хоч і майже не читаю сучасних любовних романів), але прочитаю нескоро, на жаль, бо часу й так мало 😣
Відповісти
2020-07-13 22:46:56
1
Яна Войвич
І вам того ж бажаю 🤗
Відповісти
2020-11-30 15:11:29
Подобається
Ганна Мельник
Дуже красивий вірш
Відповісти
2023-09-15 14:24:43
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4552
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12171