"Заживо горіти"
В її очах бриніли сльози,
Здається, завмирала душа,
Неначе в серці бурі і грози,
Бо сьогодні лишилась одна.
Він сказав, що більше немає,
Їй місця у серці його,
А те, що дівчина страждає,
Не хвилює тепер самого.
А вона цьому хлопцю віддала,
Свої найкращі дні і ночі,
Як же зустрічей чекала,
І заглядала в рідні очі.
Гарячі цілунки дарувала,
Та приємний жар свого тепла,
І ніжно так його кохала,
Так сильно, тільки, як могла.
Чому від природи нам дано,
Відчувати біль, заживо горіти,
Це все страждання, це воно,
Що не дає продовжувати жити.
Кажуть, час лікує рани,
Брехня, не вірте нікому,
Щоб вилізти з цієї ями,
Це треба пережити самому.
Яна Войвич
26.06.20
26.06.2020
11
6