Карі очі

Your D

Ці карі очі Мене манили серед ночі, Все кликали: прийди, прийди, А я й не знав як туди йти, А я й не тямив де знахожусь, Що це за очі, Чи дівочі? Вони приходили щоночі У сон мій, Відбиваючи пітьму. Ці карі очі Щоранку до душі все йшли І в мрію обертались, Я бігав і дивився навкруги - Сто літ, А може й двісті, Не уявляв де їх шукати І серед кого, Не одружився і не їв, Дорослим став, але Щоночі як дитя мале ревів. Хотів позбавитися долі, Не спав днів п'ять, А потім три, Але ці очі лунали у моїй дурній душі. Як скарб плекав ті сновидіння, Я їх шукав у кожній вірі, Я скрізь обшарпав та упав І більше не приходили щоночі Ось ті карі очі. Я зрікся серця, Відкинув все в багаття, Поставив крапку у житті. Вже коли смерть прийшла за мною, За сивиной не молодою, Не міг ось так умерти я І смерть в останній день Дарунок - щастя принесла! Знайшов я карі очі, Які все снились серед ночи Була одна лиш в мене мить, Не встиг побачити обличчя, Лишень ці карі очі, Любов які несли, Вони зустрілися так пізно, Хоча завжди зі мною йшли, Не зміг пробачити собі, Що не впізнав їх не у сні...

2019-01-09 12:33:40

Інші категорії

Філософські Для підлітків Радісні вірші Пейзажні Гумористичні Вірші до свят

Інші поети

Vorozhka

@Vorozhka

kamilionus_

@kamilionus_

Cillaniee

@Callme_Cillaniee

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1575

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

1297