...Заповіт  читали  в  саду.  Родичі  покійної  хто  плакав,  хто не  дуже.  В  першому  ряду  на  розкладному  стільчику  пафосно возсідав  якийсь  піп  у  чорній  сутані  та  з  чорним  тортом  (як назвала  його  богохульна  кондитерка  Свєтка)  на  голові. Здається,  піп  нетерпляче  потирав  руки.  Костіна  мама  була здивована  бачити  Свєтку,  тож  міцно  її  обіймала  і  майже непомітно  похитала  головою,  дивлячись  на  Костю. –  Автомобіль  «жигулі»  переписую  на  сусіда  Гавриловича,  він був  вірним  другом  і  травив  жуків,  а  також  підрізав  мені грушку… —  читав  кругленький  чоловік-нотаріус,  а  поряд жіночка  з  начосом  кивала  головою  і  ставила  собі  якісь помітки. Гаврилович  устав  і  поклонився,  начебто  його  представляли як  почесного  гостя. –  Хату  з  садом,  а  також  город  із  виходом  на  Дніпро заповідаю… (Тут  піп  чомусь  привстав,  і  Костя  списав  це  на  надламаний його  вагою  клишоногий  стілець). –  Що  тут  почеркано,  га? —  нотаріус  нахилився  до  начосу жіночки,  мабуть,  секретарки  з  сільради. Вона  примружила  очі  й  скривилася: –  Непонятно…  Небогоугодно...  церква…  Нє,  пождіть,  опять почеркано…  Рідний  внук…  толерантне  общєство…  Шо-шо? Тут  піп  гнівно  звівся  в  повен  зріст  і  заступив  своїми крилами  нотаріуса  з  секретаркою: –  Остання  воля  покойної  —  завіщати  цей  дом,  сад,  город  та інше  недвіжиме  імущєство  пресвятій  церкві  Єдінствєнного Богоугодного  Патріархату!  Під  строітєльство  на  сій  землі нової  часовні  Нєрушимих  Скрєп. –  Амінь, —  автоматично  сказала  жінка  з  начосом. Але  тут  хтось  із  родичів  (здається,  дядько  з  Дмитрівки)  і собі  встав: –  Подождіть,  батюшка,  а  шо  там  про  рідного  внука  таки було? –  А  що  про  внука?  Небогоугодної  він  орієнтації,  той  внук! Мужеложец! Батюшка  показав  на  Костю  гнівним  перстом,  явно  вважаючи, що  це  перст  божий.  А  Костя  стрімко  зрозумів,  що  всі варіації  здійснення  його  кошмару  про  літак  були  квіточками у  порівнянні  з  цією:  в  селі  посеред  родичів,  зі  скрєповим попом-гомофобом,  що  заперечує  право  на  спадщину. –  Костя,  правда  шо  лі? —  засумнівався  дядько  з  Дмитрівки. –  А  хоч  би  й  правда! —  виступила  вперед  войовнича  Костіна мама. —  Вам  усім  що  до  того?!  Як  хоче  дитина,  так  і  живе! Аби  здоровий  був  у  тім  своїм  Парижі! –  От  і  покійна  так  щитала! —  відкашлявся  нотаріус. —  Тому спершу,  введена  в  оману  маніпуляціями  ретроградних  осіб, видалила  внука  з  заповіту,  а  тоді  вписала  назад. –  І  тут  ще  помітка:  в  підвалі  замурований  скарб  нєкого Георгія  Яновського,  покійного  дідуся…  Світлани  Менько.  Є така  серед  присутніх? –  Є,  є! —  збуджено  заверещала  Селін  Меньє  в  нападі патріотичної  ностальгії. –  І  скарб  цей,  за  згодою  покійної  та  покійного, передається  особисто  в  руки  Костянтину  Гавриленку  й Світлані  Менько  —  якщо  не  у  випадку  їхнього  одруження  (зі зрозумілих  білогічєскіх  причин),  то  вже  по  лінії  їхнім дітям  чи  онукам,  а  до  того  зберігається… –  Я  протестую! —  заверещав  піп. –  І  я  протестую! —  заверещала  Свєтка. Костя  стояв  дуже  тихо.  Йому  просто  паморочилося  в  голові, й  усе  пливло  —  мамина  сукня  в  горошок,  попівська  сутана  з хрестом,  начос  секретарки  й  далекий  вихід  з  городу  на Дніпро.  Нежданий  Свєткін  поцілунок  вивів  його  зі  ступору. –  О!  Поняли!  Ніякий  він  не  гей!  Ми  женимся  і  яхту  купимо. Щоби  з  городу  на  причал.  Дітей  щоб  по  Дніпрі  катати.  От вам! —  і  Свєтка  показала  всім  аж  дві  свої  легендарні червонослобідські  дулі,  дарма  що  з  паризьким  манікюром. Коштовностей  поміщиці,  бабці  згаданого  Георгія  Яновського —  юнацького  кохання  Костіної  бабці,  і  правда  вистачило  на скромну  яхту.  Ну  як  яхту  —  на  симпатичний  вітрильник  для прогулянок  Дніпром.  На  ньому  Костіна  мама  організувала бізнес:  фотосесії  весільні  чи  такі,  де  роблять  пропозиції. Костя  зі  Свєткою  заклали  таку  моду,  знаєте.

©Ірена Карпа 2021
©Юта Радуга 2021