Спитайте у себе
Чи сумували ви колись за тим,
Як холод пише вірші на віконці,
І як зимовий запах мандарин
Проміння розсипає замість сонця?
Чи сумували ви за темно-сірим небом,
Що гримало, гойдаючи розпатлану вербу?
Вона ховала дівчину із милим,
А ті любились пристрасно, віддаючи її йому.
Чи згадка є про віру у тепер незбуте,
Коли упевненість з'являлась в знаках долі
Й достатньо: "Давай, здаватися не будем,
Ми вистоїмо, виграємо потім..."?
Чи скучив ти по іншому собі,
Тому, з очима кольору надії,
Із серцем чистим, вітром в голові,
І з кров'ю, щепленою мріями?
Хоч раз спитайте у себе самого,
Коли востаннє сповідались, щирими були.
Священників не треба, не заради когось -
Нас чує Бог тоді, коли перед собою чесні ми.
25.08.2023
6
2