Спитайте у себе
Чи сумували ви колись за тим, Як холод пише вірші на віконці, І як зимовий запах мандарин Проміння розсипає замість сонця? Чи сумували ви за темно-сірим небом, Що гримало, гойдаючи розпатлану вербу? Вона ховала дівчину із милим, А ті любились пристрасно, віддаючи її йому. Чи згадка є про віру у тепер незбуте, Коли упевненість з'являлась в знаках долі Й достатньо: "Давай, здаватися не будем, Ми вистоїмо, виграємо потім..."? Чи скучив ти по іншому собі, Тому, з очима кольору надії, Із серцем чистим, вітром в голові, І з кров'ю, щепленою мріями? Хоч раз спитайте у себе самого, Коли востаннє сповідались, щирими були. Священників не треба, не заради когось - Нас чує Бог тоді, коли перед собою чесні ми.
2023-08-25 13:09:50
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Генрі крадієць сенсу
Чудовий вірш... Затишок та тепло ♡°•
Відповісти
2023-08-27 09:17:11
2
Морок Неферат
яке світло йде від нього
Відповісти
2024-09-27 22:02:47
2
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1769
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9037