NV PLACE

CVLD BLVVDED

I want to be somewhere, now I have no place, I don't need no lovers, I wan' have a face, I'm not living now but wandering, I Just don't fit with any company In the hood, I walk the streets, The clothes on me hide all my skin, I'm used to pain and don't know if I'm bleedin', Or I may have lost my senses altogether, In any case, it ain't visible under the skin, Tryna get my mind in order but it's in vain, It's all in vain, Feels like my brain is dead, I ain't feel its existence. My body's worn out, My heart is torn off, I've lost my sense of love, And won't get it anymore, My head's tilted to the ground, Possibly towards my future home, I have no place in this world, I have no face I am dirt... My soul is separate from my body, It's crying somewhere far away, separately cuz I'm nobody, The angel disappeared, Now I'm alone right here, Without fucking meaning to be alive and live on, All I've is the feeling of d-desire to be gone, The devil won't save me the second time so I start to wonder, End this shit without unnecessary pain, And start living again... I've no purpose to exist in this life... So fuck it all, I reach out grabbin' the knife... :whump!:...

2021-02-22 05:13:43

0

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

21

1524

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10899