OUT VF SANITY
DOC SAID I SHOULD BE CALMER, BUT I BROKE DOWN AN' THEN SMASHED HIS SKULL WITH A HAMMER, AND FALLING TO MY KNEES I WATCHED THE BRAIN FLOW FROM THE SKULL, A FEW SECONDS LATER I CAME TO MY SENSES AND SAW THAT I WAS STANDIN' IN A BLOODY POOL, I'VE A SPLIT PERSONALITY, I REMEMBER KEEPING SOMEONE IN THE FRIDGE, THIS DOESN'T MAKE ME TERRIFIED, BUT THE DISTORTED JOY THAT I KILLED THAT BITCH, PERHAPS OR NOT, I RIPPED OUT DEADLY HER RIDGE, AND NOW I'VE A REPLACEMENT BLADE FOR MY BLOODY STICK, YOU KNOW, THESE DAYS MADE MY MENTAL STATE WORSE, I'VE ALREADY MADE A LOT OF CORPSES AND I'LL MAKE MORE, I'M NOT THE DEVIL'S SERVANT I AM NOT HIS SLAVE WHORE, 'FORE RIPPING, I PUT ON A ROBE AN' THEREFORE AFTER THAT I ALWAYS STAY PURE UH, FUCK, I'M FUCKING VIOLENT... There's a reason for this, but I HAVEN'T FOUND IT YET... HUHHHH.... Uhhh... These days I lost my consciousness several times a day, I don't want to be a monster, I want him to fade, In my head there is a mess why can't find a way, From this black hole that devours me literally all-day? THESE DAYS I LOST MY CONSCIOUSNESS SEVERAL TIMES A DAY, I don't want to be a monster, I WANT HIM TO FADE, In my head there is a mess WHY CAN'T FIND A WAY, FROM THIS BLACK HOLE THAT DEVOURS ME LITERALLY ALL-DAY?...
2021-05-14 12:02:14
0
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13242
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12373