В Діді закінчувалася енергія на свій навик, вона швидко заморозила Зеро з ніг до голови взяла свою команду на водяний диск і втікла з острова, так що пятки блищали, кажучи що коли вона повернеться то знищить його і забере свій корабель. Коли вони вже добиралися до острова то скупчилися на маленькому диску розміром як середня піца, а коли їм було десь метра то він зовсім пропав, на щастя з ним нічого не сталося вони схопилися за край острова, а деякі встигнули перестрибнути.
    Тим часом Зеро вже вибрався із полону кригкого льоду і почав тіскати та обіймати свого Корна і був безмежно щасливий.
- ну що Корн? Ходімо подивимось що залишили ці пейрати в своєму кораблі. Думаю в них мала бути якась провізія.
Він підійшов до парусника який лежав на острові і був за ввишки як пів будинку Зеро. Внього були чисто білі паруси, саме судно було зроблено з оранджевого дерева, напевно із дальбергії, ніс корабля, мачта та інші декоративні частинки були зроблені із темного дуба.
-корабель не з дешивих, древесина ця дуже дорога.- він трішки подумав і додав- в моєму світі, а тут може і ні. І взагалі чи є тут якісь рослини чи звірі які схожі з намишими?
Зеро зайшов в капітанську кабіну всі меблі були зсунуті до правої стінки парусника, так як він лежить на боці. В тій каюті із меблів був столик дешевий, деревяний стілець, та невисока шкафа. Хлопчина перелізав по тих меблях намагаючись знайти ключ від колодиці яка замикала люк від нижньої палуби. Він звичайно міг її рознести стрілою, але йому було лінь підніматися на дах щоб забрати його. В столі була маленька шуфлядці яка була заперта на ключ. Але це вже не проблема як ми памятаємо Зеро забрав очки сили в тих двох громил і добавив до своєї сили. І тому він акуратно бере ту шуфлядку і вириває так мовити із корінням, так що ми бачимо? Поавильно втій шуфлядці був той самий ключ, чорний із металу крупний але не дуже. Зеро взяв його і направився до люку, ключ підійшов і відкрив прохід на нижню палубу.
   В середені неї було пусттовато лише декілька великих деревяних скринь які були оздоблені золотом, та три чорні, чугунні гармати. Вони всі зсунулись на один бік, деякі скрині поперевертались і накрили гармати з ядрами.  Він підійшов, позирився на них, спробував підняти скрині.
- юх! Тиж гляні які вони важкі. І замкнуті. Ой! Все таки потрібно буде піднятися на дах.
Зеро витяг скрині з палуби, три були важкими а четверта була легкіша немов пуста, але в неї був добріший і якісний замок чим в остальних скринь.
  Сонце було вже в висіло над головою чорноволосого парубка який з підкочиними рукавами синьої сорочки піднімався на дах, Корн грався на вулиці, він виліз на скриню та почав стрибати на нії, потім зліз з неї, обернувся та почав бити задніми лапками в замок, він бутто хотів допомогти розкрити ту скриню, і забрати те що ховалось в ній . " а я буду могти літати на Корнови коли він виросте? І щось я проголодався, думаю в них має бути якісь запаси їжі."- Зеро піднімався по сходам і задумався над словами Глорії, а іменно над тим що він може вдосконалювати своє майно -" а цей будинок і острів вони моя власність?"
- Глорія а хто власник цього острову та будинку?
-[теперешнім власником цього острову і всього що на ньому є являєтесь ви]
" я? Але чому? Так стоп! Якщо це моя власність то я можу її вдосконалювати. та прокачувати?"-подумав він, почесавшись за голову запитав в Глорії- А я можу прокачувати цей будинок?
-[так]
- хммм. Давай попробуємо. Глорія а скільки в мене залишиломя ОП*?
- [0]
- ну тоді іншим разом.- Зеро вже дібрався даху взяв свій лук і спустився до скринь.
   Підійшовши до скрині він відсунув вовчення в сторону, щоб випадково не ранити його. Відійшовши парубок вистрільнув в скриню і та від сили удару розлетілася на скибки, на її місті залишилось лише кучка ОП яка була в тій скрині, їх там було десь біля п'ять сотень а то і більше.
- Глорія обясни чому в них ОП заховано в скриннях.
-[ в місцевих жителів немає Провідників і тому в них ОП переоситься в скринях чи мішках. А в провідників є закритий інвертар в якому може зберігатися більше мільйону ОП, і звичайно розподіляти його туди куди поступить команда].
- зрозуміло. Дякую.
" ух ясненько- понятненько все з ОП. А от чому скриня розлетілася в щенд? Невже в них такий малий УС?"- подумав хлопчина і перепитав свого провідника.- Глорія а який УС був вцієї скрині?
-[10]
- ДЕ-СЯ-ТИ-Й!- від здивування гучно крикнув він- тобто ті скрині які я знайшов в гнізді вони були дужи сильні й дорогущі?
-[так. Зазвичай такі скрині велика рідкість і їх зробити дуже важко. Їх використовують королі, і то не кожному вистачить так розкіш, для зберігання майна чи могутніх артефактів, як стріла- канат чи рідкісне яйце могутнього звіра. ]
- так мені вже стало цікаво як за швидко набирають уровень. Глорія а як зазвичай піднімається уровень без використання будь яких навиків?
-[людина щоб піднятися на новий уровень, потрібна зробити справу яка в 10 разів могутніша за неї, зазвичай це називають- подвиг. І щоб зробити подвиг потрібно багато тренеруватися і через місяці важкої і невпинної праці деякі наважуються на подвиг і піднімаються на один чи два рівня. Або вбивати монстрів і прокачувати себе за допомогою ОП]
- ужас!- сказав Зеро із “квадратними„
очима- у мене таке почуття бутто я ігру зламав.
   Поки молодик оговтався від шоку то маленьке безобідне вовченя схавало**  все ОП що випало із тої скрині.  Він із хорошим настроєм і миоими безобідними оченятками, махаючи хвостиком, дивиться на Зеро.
-що? Ти їх зїв? Так просто зїв і все?
Але Корн нічого не відповідав, він лише дивився на нього бутто чогось очікував. Ааа. Тепер зрозуміло. З нього почав виходити темний туман,  з відки іменно?  Та з всюди прям з тіла, і його ставало все більше і більше, але він не розлітався в різні сторони, а був на вколо вовченяти бутто відображаючи  його, але більш великого і серйознішого вовка, той туман ставав все темніше, чорніше і насиченим, а самого його вже не було видно. Парубок стояв і дивився як вівця на нову браму, на його обличчі було намальовано сплошне непорузуміння і відчай. А в голові все переплуталось і він незнав що робити чи думати. Це повне непорузуміння цього світу по трошки зводить його з глузду, а самотність прискорює цей процес. Незнання перед новим і не звичайним, перетворюється в страх який пожирає його з середини. Перед Зеро стояв величезний згусток тіні, він був десь за два метра. Він повільно почав випаровуватися в повітря, з тої тіні почав вимальовуватися силует дорослого вовка. Коли весь туман пропав то перед хлопцем стояв на всіх чотирьох здоровенних лапах, два метровий вовк із великим,  чорним,  острим,  закрученим рогом посередені чола, та крильями, які були із пірїв, але ці піря були більшими і товстішими за звичай.  Це вовчишче сіло як звичайний пес, витяг язик, часто махає хвостом і дивиться радісними очима на Зеро, тільки не з низу в гору, а з гори вниз
-[Прокачка закінчина успішно.]
-еее... Шо? А знаєш... Та ні, забю. Йду подивлюсь що там в інших скринях.
   В остальних теж були ОП, тепер настав час до останьої. Взламати її не принесло ніяких клопотів. Зеро підійшов до неї відкрив кришку і там був чорний плащ і капюшоном, і маска- полумаска, яка покривала лише рот і трималася на шлейках, вона була чорна і схожа на распіратор для краски.
-о хоть щось радує, ну що приміряю шмот.
-------------------------------------------------------------------------
*ОП- очки прокачки
**схавати- зїсти