Глорія оновлювала сили Зеро поки він був в отключці зад нехватки їди. Це займало багато часу, але було того варте. Коли він прокинувся то в нього небуло вже відчуття голоду або ще якихось ознак що тіло стомлене чи хворе. І як я вже говорив Зеро прокинувся і здогадався про після вчорашній вечір, то внього вже не виникало ніякої дипресії чи розчарування над тим що там не було ніякого золота.
  "хах. Смішно получилося. Я так швидко і без єдиного вагання піддався такій жадності яка затуманила мій розум повністю. Ну як говориться що, було то було, що буде то беде, а цінуй те що зарас є. І звідки я це знаю? Добренько знаю та знаю і добое що це знаю, ліпше це чи щось дурне. Та що це!?? Відколи я став старим мудрим кочевником!? Так спокійно із цим розберуся потім, тепер трібно зясувати що то за яйце і стріла"- дивно це Зеро говорив в своїх думках. Зазвичай він простий школьник-випускник який задротить день і ніч в онлайн-ігри, і подібні вислови це не його. Він в цьому ще не розібрався звідки знає цю мудрість, а Глорія знає, це навик «мудрець».
   Цей навик надає мудрість його власнику і чим більше його використовувати тим більша мудрість від нього дається. Він його отримав тоді коли зрозумів свою помилку про жадібність і не став горювати. Тобто він получив навик за свою мудрість. В цьому світі деякі навики можна получити легко як 5 копійок, а для досягнення інших потрібно пройти через труднощі, біль, муки і нездоланне горе. Тобто кому як повезе.
    Зеро підійшовши  до скрині і взяв яйце.
"важкеньке. Так це яйце. Клас, значить їда, думаю зварити його буде самий раз. А тепер беремося до стріли, що вона із себе представляє? Запитаю в Глорії"
-Глорія що це за стріла?
-[Відповіть. Це стріла з мотузкою. В її властивостях є здатгість перетворюватися на мотузку з необмежиною довжиною.]
- а можна її додати до мого навика?
-[так. Але мені потрібно зразок стріли]
-і куда тобі його доставити?
-[вставти її в мій центр ]
Зеро обережно взяв стрілу почав нанизувати на неї Глорію. Поки вона опускалася по стрилі то буквально поглинала її. І коли вже Глорія повністю її проковтнула, вона почала сканіровати і обробляти її.
-Глорія.- Він хотів спитати як там стріла, але вона нічого не відповіла тому, що тривав процес сканування.
"ну невідповідає, значить зайнята. А поки я звварю це прекрасне яйце. Але для початку потрібно зробити нормальний вихід із цього гнізда. Іду знов щось пошукаю"
Зеро прочісував все гніздо декілька раз, але нічого не знайшов, і тому він почав зариватися в той хлам і шукати глибше. В тому гнізді він знаходив всякого: брухту, сміття, непотрібу, чи якісь скрині і блискучі статуї. І зарившись десь на пів метра він знайшов ще одну скриню, вона була із срібла, та металла. Зеро витягнув її. на поверхню, вистрілив в неї стрілою і та скриня розсипалася на шматочки.
"Ем... Перестарався"- подумав він і направився до неї, там валялася сокира, вона була біла, ну скоріше як кістка,  на лезі і обугови були чорні сліди, вони були схожі на тріщину в землі яка розростається, а так він на вигляд був старенький і тупий наче ним метал рубали. А ще там був великий молот із таким самим оздобленням.
" навигляд тупа. Думаю метал від скрині їй підійде". Взявши в руки сокиру подумав Зеро. Потім взяв два невеликі шматки скрині і влив в сокиру, Вони швидко заострилася, стала легшою і чорне оздобленя розгалужилися сильніше.
"думаю підійде, щоб розрубати цю деревину з якої зроблено гніздо." Він підійшов до свого казану. Відклавши його поставив ноги ширше, замахнувся сокирою над головою і горизонтально з ліва на право що-духу вдарив по гнізду. Сокира по топорище застрягла в дереві, він витягнув її і продовжив свою справу, дерево розпадалося на щепки, які летіли у всі сторони від Зеро. Після декількох хвилин безперервного рубання дерева- вихід було зроблено. Він трошки задихався і спітнів після важкої праці. Для нього ця праця і була важка, це він взагалі розумник, перший раз в руках сокиру тримає і досить вправно з нею поводиться, як для задрота це було суперово.
-ура.-майже шепотом сказав хлопчина. Видох- УРА!!! Так! В мене получилося!! Ура!- Він був на сьомому небі від щастя, що зробив собі нормальний вихід із цього гнізда. На радощах  він взяв той казан, назбирав щепок і шматки дров від гнізда, позбирав сухе листя яке випало із гілляк, потім він мучився три хвилинии тручи палочкою в тій листві, потім він підкладав в те вогнище щепки і дрова, поки не получилося гарне багаття. Далі Зеро взяв дві більш товстіші гілляки, що нагадували ігрик, підтесав забив в землю оду проти одної, але так щоб полумя їх не спалило. І коли він несе яйце в казан розуміє що там немає води.
—Нііііііііііі!!!-майже із слізьми закричав Зеро — чорт побери!!! Та щоб все пропало!!! ааагрр! Так тихо, спокійно Мін, спокійно. Бо хто трудиться й шукає, той багато має.-глубокий видох.- так, що я тут маю. Сливу, три поверхи будинку, і де я можу тут достати воду?
-Підвал.- цей голос пролунав в його голові, але він ненадав цьому значення і сприйняв це як свою ідею. Але ми знаємо, що це був один із його навиків. Я тут замітив що цей навик «мудрець» досить непередбачуваний, мені вже самому стало інтересно, що далі вийде із цього навика.
    Поки я озвучував свою думку про навики Зеро він йде із казаном спускався в підвал, там було темно, але світло із поверхні трішки попадало до низу і освічувало пустий підвал з камнем, на якому була руна. Там до чого було темно, так і сиро а ще до всього на підлозі небуло ніякого покритя, а лише глина яка була в перемішку з водою, яка перетворилася в одну велику калюжу і коли хлопець підходив до каменю, щоб детальніше роздивитися руну, то він послизнувся і впав на поперик і в мить коли Зеро падав, він відпустив казан і той полетів у каменюку, відбився від неї і влетів на його живіт. А тим часом коли хлопчина вже сидів в тій калюжі і  затираючи свої синці, та руна почала набирати темно-синій колір, і поступово ставати світлішою, поки не стала голубою.  Зеро тільки-но відкрив очі, як йому в лице потоком пішла вода.
-аап ап апп ппап ппаааап п п аа.- це він так намагався виговорити своє незадоволення цими обставинами.
"Шо це таке? Звідки стільки води? Казан!"
Зеро швидко схопив казан і жбурнув ним в ту руну. Вода перестала текти, він був мокрий до ниточки, а води натикло до коліна. В злості парубок зачерпнув в казан води і пішов по сходам вверх і направився до вогнища що було на криші.
     Коли він піднявся на кришу, то підклав вогнище взяв товсту гіляку на неї ручкою поклав казан, так щоб висів над водою. Коли вже вода закипіла Зеро був вже сухий і з посмішкою тридцять два поніс яйце в той казан, накрив кришкою.
    Але чекати прийшлось довше чим хотілось. Поки там яйце варилось, він назбирав тоненькі різки, завязав на палицю шматком дроту і в нього вийшла така-собі мітла. А потім він відправився із нею по будинку "танцювати вальс".
   Коли весь будинок був заметиний і небуло жодної павутини.  Зеро пішов на верх щоб подивитися як його там їда. І коли він відкрив кришку, то побачив,  що яйце було тріснуто, він постукав по тріщені і вона почала розходитись по цілому яйці, поки та шкаралупа не розлитілася а із казана вискочило, чорне із малиньким рогом на чолі і темнішими крильцятами вовченя, на лице Зеро.