Наши руки писали стихи
ZhaMar
Наши руки писали стихи Прокновенные, смешные и печальные Обливали на листки свои грехи, И писали мысли свои нахальные! Наши руки писали стихи Наводя на полях штрихи, И на холоде бумага черствела И дверь в училище скрипела. Наши руки писали стихи И глазами читая, плакали. Ты красиво выводила "Прости" И сердце обливалось каплями. Наши руки писали стихи, Ты все до единого хранила Но губы твои были тихи Ты мне не случайно изменила.
2018-11-25 17:23:12
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Леонид
Очень красивое стихотворение! Спасибо за красивое творчество :3
Відповісти
2018-11-28 11:15:00
1
ZhaMar
@Леонид так приятно ❤
Відповісти
2018-11-28 12:17:45
Подобається
Інші вірші поета
Этими руками Просто мені так хочеться бути там де і ти Страх Таємно
Інші поети
Creatore di poesie
@Creatoredipoesie
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2910
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12052