Наши руки писали стихи
ZhaMar
Наши руки писали стихи Прокновенные, смешные и печальные Обливали на листки свои грехи, И писали мысли свои нахальные! Наши руки писали стихи Наводя на полях штрихи, И на холоде бумага черствела И дверь в училище скрипела. Наши руки писали стихи И глазами читая, плакали. Ты красиво выводила "Прости" И сердце обливалось каплями. Наши руки писали стихи, Ты все до единого хранила Но губы твои были тихи Ты мне не случайно изменила.
2018-11-25 17:23:12
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Леонид
Очень красивое стихотворение! Спасибо за красивое творчество :3
Відповісти
2018-11-28 11:15:00
1
ZhaMar
@Леонид так приятно ❤
Відповісти
2018-11-28 12:17:45
Подобається
Інші вірші поета
Этими руками Куточки душі Просто мені так хочеться бути там де і ти Ревность
Інші поети
arion _4
@hranutel
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12549
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16831