Ревность
ZhaMar
Ты ревностью превзошла врага Стоишь как бабка печальная и старая. Ты в чувствах и в душе как три мешка! И гости ходят со своими харями Ты зла, нещастна и грустна! Тебе не мил ни бог, ни я! Ты в народе так утверждена Что даже и чихнуть нельзя! А вот Алёнка! Бела, быстра, умна, Милее рыжего котёнка! И харизмы весьма полна. Ну что стоишь, ты карга старая? Не вишь, девица прелестная пришла! Я буду хвастаться своими мемуарами А ты мне только сына родила! Прошли года, девица постарела И кожа почерствела, отцвела И песнь печальную пропела, Что жизнь пол века забрала! Ах, где же ты моя старушка? Только ты умеешь так готовить суп! Упала кружка! Я вспомнил кривизну печальных губ... Ты ревностью, пошила меня в дурни. Как я был глуп, наивен и жесток! В глазах печаль, посидели кудри, Без тебя усвоил я урок!
2018-11-22 20:34:59
6
0
Інші вірші поета
Этими руками Просто мені так хочеться бути там де і ти Я к складу тобі іспит Куточки душі
Інші поети
Iryna Markova
@iryna_markova
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3337
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4838