How far I'll go

_GeminiWrld

I've been staring at the edge of the water 'Long as I can remember, never really knowing why I wish I could be the perfect daughter But I come back to the water, no matter how hard I try Every turn I take, every trail I track Every path I make, every road leads back To the place I know, where I can not go, where I long to be See the line where the sky meets the sea? It calls me And no one knows, how far it goes If the wind in my sail on the sea stays behind me One day I'll know, if I go there's just no telling how far I'll go I know everybody on this island, seems so happy on this island Everything is by design I know everybody on this island has a role on this island So maybe I can roll with mine I can lead with pride, I can make us strong I'll be satisfied if I play along But the voice inside sings a different song What is wrong with me? See the light as it shines on the sea? It's blinding But no one knows, how deep it goes And it seems like it's calling out to me, so come find me And let me know, what's beyond that line, will I cross that line? The line where the sky meets the sea? It calls me And no one knows, how far it goes If the wind in my sail on the sea stays behind me One day I'll know, how far I'll go

2020-04-07 21:01:37

2

0

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

15648

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12548