Сльози материнські
Марина
(18+)
До болю мені знайомі, Мамо, тепер сльози твої Чом же ми розумієм лиш з часом Рани пекучі такі. Довкола шумний і жорстокий Вир кривавої війни. Сердце щемить Від болю палкого. А в душі лиш думка одна Щоб усі були цілі й живі! Хай про мене забудуть вони навіки, Як треба так, Тільки були б цілі, живі й щасливі Рідні мої. Хоч в полі один не воїн Та без хвилювань за Вас Простіше вижити В цьому вирі хижацькому. Не залишилось довкола жодного дому, де б не залишила свій слід Жага до свободи, Що кров'ю, на жаль, Зараз виборюється нами. Кожна мати, кожна дитина Й кожна родина, Що лихо пізнала війни Навіки запам'ятає цей жорстокий урок. Навіки всі будуть знати Ціну часу, життя й свободи. Ось так загартовує покоління Хижацький терор. Ось так жорстоко, мамо, В одну секунду Я зрозуміла й прожила Всі твої страхи й переживання За нашу сім'ю! Впевнена я, мамо, Що бажаєш ти, Щоб не знали Діти твої В ніякі часи Правди цих сліз й страхів І тим паче жахів Кривавої війни. Та неочіковано вирвали нас З мирного спокою Й пробудили в нас усвідомлення Приналежності до вільного народу. Цей урок безцінний Та неминучий для нас, Але не для наших дітей Й мабутніх поколінь! Й лиш побажати я можу Наступним поколінням Проходити уроки життєві Під мирним вільним небом Й лиш здогадуватись Про материнські страхи Й сліз причини Під її турботливим крилом!
2023-06-22 14:43:45
3
0
Інші вірші поета
Гра у невизначеність Просто Человек! Мир і воля Реальна безвихідь Людського життя
Інші поети
'ㅅ'
@Byun_ikram614
Olena Кim
@lenhcikm
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
2038
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2782