Блог
Всі
Діяти, не дивлячись ні на що
Думки вголос, Питання, Різне
Я точно зрозуміла за своє життя, що здаватись - це не вихід. Треба обирати шлях і діяти(навіть якщо Ви зневірені і не бачите виходу), пристосовуватись до обставин по мірі руху. Й навіть, якщо нічого не виходить, то в майбутньому можуть змінитись обставини, можуть з'явитись люди, які Вам допоможуть, але використати ці ресурси Ви зможете лише тоді, коли робите вибір й дієте, бо інакше Ви не помітите цих можливостей.
А як гадаєте Ви чи варто здаватись в таких ситуаціях чи все ж таки діяти і шукати вихід?
2
130
Важливе чи дрібничка? Ось в чому питання
Думки вголос, Різне, Питання
Скільки часу Ми витрачаємо на дрібниці?
Що ж таке дрібниця? Для кожного це своє! Для когось це буденні щоденні справи, а для когось це управління колективом. Та якими б Нам не здавались дрібними важливі для інших людей речі, не слід зневажливо ставитись до цих людей та їх переживань, адже Вони переживають за свої важливі справи/речі так само як і Ви.
Це ж все стосується і решти емоцій, особливо болю. Ми подекуди не можемо уявити наскільки Він буває сильним і з'їдає людину, незважаючи на реалтні масштаби проблеми.
На мою думку, в толерантному і сучасному суспільстві людям слід розуміти:
- причинно-наслідкові зв'язки;
- власну відповідальність;
- що кожна людина по різному реагує на одні й ті ж самі події;
- що реакція людини на одну й ту ж подію може змінюватись в залежності від змін фізичного та/чи емоційного стану;
- що знецінення емоцій, реакцій та переживань інших це шлях у нікуди;
- виховано реакція не означає зміну власних поглядів і повну згоду з поглядами/переживаннями інших;
- тощо.
А як Ви гадаєте?
4
107
Вірші
Всі
Гра у невизначеність
Хвилина за хвилиною
Я за тобою споглядала
Та помислів твоїх
Я так і не розгадала.
Як же люблю і ненавиджу
Неймовіно водночас
Цю гру у невизначеність
Я у житті своєму.
Так кожного разу
З кожною людиною
Граємо Ми невимушено
у вибір цікавий.
При питанні важливому
Подекуди в певну мить
Всередині все розривається
В нерозумінні вірити чи ні.
Як же спокійно на душі
Коли розум, інтуїція
Й досвід життєвий
В унісон відповідь обрали єдину.
Й як же важко
Коли якась мала частинка твоя
Посіяла дрібку сумніву
У рішенні твоєму.
Та найважче напевно
В цю гру зіграти з собою
У пошуках віри у себе
Та гармонії всередині.
2
2
194
Зірка
На зорянім небі
Десь зірка твоя,
Що осяє твій шлях
До вічного небуття,
Та під силу кожному
Цей шлях довгий
Щасливим пройти
І навіть у лиху годину
У сердці гріти надію,
Що далі лиш щастя.
Може не вірно це,
Але один у всіх результат,
То може краще пройти
Гідний і щасливий шлях?
І якщо смерть,
То лиш початок
Чи не краще починати
З чистим сердцем
І щасливою душею?
А якщо й кінець,
То варто гідно жити,
А не тільки егоїстично щасливо,
Забувши відповідальність свою!
Хоча й про власне щастя
Тут забувати не слід,
Адже в такому випадку
Іншої можливості може й не бути!
3
0
245
Сльози материнські
До болю мені знайомі,
Мамо, тепер сльози твої
Чом же ми розумієм лиш з часом
Рани пекучі такі.
Довкола шумний і жорстокий
Вир кривавої війни.
Сердце щемить
Від болю палкого.
А в душі лиш думка одна
Щоб усі були цілі й живі!
Хай про мене забудуть вони навіки,
Як треба так,
Тільки були б цілі, живі й щасливі
Рідні мої.
Хоч в полі один не воїн
Та без хвилювань за Вас
Простіше вижити
В цьому вирі хижацькому.
Не залишилось довкола жодного дому, де б не залишила свій слід
Жага до свободи,
Що кров'ю, на жаль,
Зараз виборюється нами.
Кожна мати, кожна дитина
Й кожна родина,
Що лихо пізнала війни
Навіки запам'ятає цей жорстокий урок.
Навіки всі будуть знати
Ціну часу, життя й свободи.
Ось так загартовує покоління
Хижацький терор.
Ось так жорстоко, мамо,
В одну секунду
Я зрозуміла й прожила
Всі твої страхи й переживання
За нашу сім'ю!
Впевнена я, мамо,
Що бажаєш ти,
Щоб не знали
Діти твої
В ніякі часи
Правди цих сліз й страхів
І тим паче жахів
Кривавої війни.
Та неочіковано вирвали нас
З мирного спокою
Й пробудили в нас усвідомлення
Приналежності до вільного народу.
Цей урок безцінний
Та неминучий для нас,
Але не для наших дітей
Й мабутніх поколінь!
Й лиш побажати я можу
Наступним поколінням
Проходити уроки життєві
Під мирним вільним небом
Й лиш здогадуватись
Про материнські страхи
Й сліз причини
Під її турботливим крилом!
3
0
420
