Зірка
Марина
На зорянім небі Десь зірка твоя, Що осяє твій шлях До вічного небуття, Та під силу кожному Цей шлях довгий Щасливим пройти І навіть у лиху годину У сердці гріти надію, Що далі лиш щастя. Може не вірно це, Але один у всіх результат, То може краще пройти Гідний і щасливий шлях? І якщо смерть, То лиш початок Чи не краще починати З чистим сердцем І щасливою душею? А якщо й кінець, То варто гідно жити, А не тільки егоїстично щасливо, Забувши відповідальність свою! Хоча й про власне щастя Тут забувати не слід, Адже в такому випадку Іншої можливості може й не бути!
2023-07-05 20:01:17
3
0
Інші вірші поета
Просто Человек! Сльози материнські Гра у невизначеність Реальна безвихідь Людського життя
Інші поети
Nata Poshedyn
@nataposhedyn
Jason Fairhurst Wall
@forever_is_always_now
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2619
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12558