Реальна безвихідь Людського життя

Марина

Хвилина за хвилиною Плавно збігає В безодню невідомості Наше швидкоплинне життя. Всі Ми затиснуті В неминучі лещата Жорстокої й невідворотної Детермінованості буття. Та, забувши про це, Подекуди в скрутній тузі Не знаходимо все ніяк Виходу з тієї печалі. А тут десь поруч кроком швидким, жвавим і живим спішить твій порятунок. Й тут же недалечко кроком повільним чимчикує той, хто всю гіркоту швидкоплинності життя чийогось пізнав. Скрутних й печальних ситуацій життєвих буває чимало на долі Людській. Та з кожної ями знайдеться шлях! Лиш з ями погребельної Ніяк не вибратись нікому живим! Ось яка вона безвихідь Людська -- спільна для всіх й особлива для кожного, але неминуча й раптова. Тоож яка б ситуація не була вихід знайдеться завжди й цінувати треба час свій й близьких. Не слід Нам забувати Про детермінованість Й їх життя, щоб потім не шкодувати про це у свої думках!

2023-06-17 17:02:17

2

0

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

2564

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3870