2020.

Лєна

восени живу весною тут усе пахне тобою тісно у моїх думках вільно у моїх словах восени частіш дощить та і в серці щось щемить смуток горем запиваю і по голосу скучаю восени завжди складніше хтось чужий а хтось рідніше кинути б може монетку та надіюсь лиш на решку восени тягне курити і вночі на місяць вити хочеться забитись в кут і забути той маршрут восени горять мости я із болем йду на ти все ж пірнаю вглиб себе і щодень бачу тебе восени я сміливіше з поглядом твоїм тепліше ти торкаєшся руки вперше за усі роки осені вже не боюсь я у тобі розчинюсь починає все цвісти восени з'явився ти @_Salvatore_

2023-09-03 09:45:32

Інші вірші поета

фантом твоя. неживий відпустив?

Інші поети

Ада

@Ada_SenGermen

Ірина Велика

@Velika

Юля

@illogical

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

3808

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1952