2020.
Лєна
восени живу весною тут усе пахне тобою тісно у моїх думках вільно у моїх словах восени частіш дощить та і в серці щось щемить смуток горем запиваю і по голосу скучаю восени завжди складніше хтось чужий а хтось рідніше кинути б може монетку та надіюсь лиш на решку восени тягне курити і вночі на місяць вити хочеться забитись в кут і забути той маршрут восени горять мости я із болем йду на ти все ж пірнаю вглиб себе і щодень бачу тебе восени я сміливіше з поглядом твоїм тепліше ти торкаєшся руки вперше за усі роки осені вже не боюсь я у тобі розчинюсь починає все цвісти восени з'явився ти @_Salvatore_
2023-09-03 09:45:32
0
0
Інші вірші поета
у тебе інший? ліворуч. відпустив? божевілля.
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2555
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1391