Вірші
Всі
фантом
після десятків недоспаних ночей,
після порізів й депресивного стану
перед собою я знов бачу образ цей,
який щоразу мене вводить в оману
на відстані витягнутої руки
я відчуваю твій подих відразу
і мене ніяк не покидають думки,
що в паралельному світі ми разом
забігали очі, за ними мурашки
я відчуваю, що не маю вже сил
тонка грань між "я хочу" і "важко"
не прикладатиму я більше зусиль
крок назустріч я крізь прірву роблю
і вщент руйную мовчання роки
добровільно знов лізу в ту саму ж петлю
я біжу, ти відходиш - навпаки
я із ляком дивлюсь в твої очі
і шукаю в них шматочки надії
мій крик розвіявся в тиші пророчій
себе зібрати я знов не зумію
стираю сльози я з лиця рукавом
дивлюсь востаннє на твій силует
зникаєш ти, а точніш - твій фантом,
від нестачі тебе побічний ефект
@_Salvatore_
0
0
118
твоя.
я думками полинула в тебе.
я повністю вся вже в тобі.
і спасіння не хочу й не треба.
ти - все, що потрібно мені.
до купи зліпивши слова,
я невміло зізнаюсь в коханні.
і навіки залишусь твоя.
віддамсь в твої руки жадані.
@_Salvatore_
0
0
119
я відпустила.
я відпустила. вже серце не щемить,
коли кидаєш ти свій погляд.
і вже нічого не болить,
коли навіть проходиш поряд.
я відпустила. не тягне написати.
байдуже згадую твої цілунки.
знов почала спокійно спати
і думать про нові стосунки.
я відпустила. я про тебе не питаю.
на особисте твоє - все одно.
і чат вже наш я не читаю.
видалила його не так давно.
я відпустила. твій дім проходжу повз.
в вікно твоє я не дивлюсь.
по шкірі вже не йде мороз.
і зустріть тебе я не боюсь.
я відпустила. й не пущу назад,
що б ти не сказав та не зробив.
і спогади зітре наш листопад.
скажи мені, а ти вже відпустив?
@_Salvatore_
2
0
176
