Вірші
фантом
після десятків недоспаних ночей,
після порізів й депресивного стану
перед собою я знов бачу образ цей,
який щоразу мене вводить в оману
на відстані витягнутої руки
я відчуваю твій подих відразу
і мене ніяк не покидають думки,
що в паралельному світі ми разом
забігали очі, за ними мурашки
я відчуваю, що не маю вже сил
тонка грань між "я хочу" і "важко"
не прикладатиму я більше зусиль
крок назустріч я крізь прірву роблю
і вщент руйную мовчання роки
добровільно знов лізу в ту саму ж петлю
я біжу, ти відходиш - навпаки
я із ляком дивлюсь в твої очі
і шукаю в них шматочки надії
мій крик розвіявся в тиші пророчій
себе зібрати я знов не зумію
стираю сльози я з лиця рукавом
дивлюсь востаннє на твій силует
зникаєш ти, а точніш - твій фантом,
від нестачі тебе побічний ефект
@_Salvatore_
0
0
117
твоя.
я думками полинула в тебе.
я повністю вся вже в тобі.
і спасіння не хочу й не треба.
ти - все, що потрібно мені.
до купи зліпивши слова,
я невміло зізнаюсь в коханні.
і навіки залишусь твоя.
віддамсь в твої руки жадані.
@_Salvatore_
0
0
116
я відпустила.
я відпустила. вже серце не щемить,
коли кидаєш ти свій погляд.
і вже нічого не болить,
коли навіть проходиш поряд.
я відпустила. не тягне написати.
байдуже згадую твої цілунки.
знов почала спокійно спати
і думать про нові стосунки.
я відпустила. я про тебе не питаю.
на особисте твоє - все одно.
і чат вже наш я не читаю.
видалила його не так давно.
я відпустила. твій дім проходжу повз.
в вікно твоє я не дивлюсь.
по шкірі вже не йде мороз.
і зустріть тебе я не боюсь.
я відпустила. й не пущу назад,
що б ти не сказав та не зробив.
і спогади зітре наш листопад.
скажи мені, а ти вже відпустив?
@_Salvatore_
2
0
174
душа.
ти сидів поруч.
усміхався.
й навіть не здогадався,
що той звук, що ти чув і здригався,
це зовсім тобі не здалося.
це сердце моє зайнялося.
і на шматочки.
поспіша.
розірвалася душа.
@_Salvatore_
1
0
185
без назви
напевно боляче тримати,
що ніякими словами
не опишеш ніяк ти
всеї теї гіркоти.
і хіба тебе хтось знає?
що там в голові тримає
й носить за собой щодень.
знаєш ти. лишень.
@_Salvatore_
0
0
172
у тебе інший?
у тебе вже з'явився інший? хто він? черговий егоїстичний самолюб? відкладає СМС твої на потім.
і зовсім не роздумує про шлюб.
він зовсім не цікавиться тобою.
розповідає лиш про свої мрії й плани.
а ти, пірнувши в нього з головою,
слухаєш його нудні романи.
чи заслужив він твоїх нових рим?
невже заволодів всіма ключами?
чи справді тобі добре поруч з ним
й заради нього ти не спиш ночами?
давай вгадаю. історія ж та сама.
він точно вже приходив в твій будинок. вже зятьом його кличе твоя мама.
і на смартфоні є його відбиток.
скажи мені, чи ви близькі достатньо?
чи справді бачить він тебе наскрізь?
чи знає він коли ти плакала востаннє
і що стало причиною тих сліз?
можливо вдвох у душ ходили вже?
чи гуляли разом по нічному Львову?
цілувались під дощем? та чи невже
освідчились тобі в коханні знову?
чи казала, що весілля б не хотіла,
а краще закордон кудись чкурнете?
що обручки ваші будуть з срібла?
і вашу доньку Євою назвете?
він справді бачив всі вже твої шрами
і вивчив карту родимок твоїх?
чи чув він про твої дитячі травми?
чи знає він про твій найважчий гріх?
чи вже він в курсі слабкостей твоїх?
а може про залежності твої він чув?
чи знає він, що серед усіх втіх найбільше любиш слухать звук дощу?
чи знає він яку ти каву любиш
і що не любиш пити її в склі?
або хоча б які цигарки куриш
і хто навчив курити взагалі?
цікаво, перечислити він зможе
усі хвороби, з якими ти живеш?
чи знає твою групу крові він, чи може
яке знеболювальне часто п'єш?
чи встигла ти йому вже розповісти
у харчуванні всі свої ази?
що не любиш гострого ти їсти
і за солодке душу продаси?
йому відомо як ти спиш замало?
і які страшні бувають твої сни?
що любиш прокидатися зарано
й ніколи не заснеш біля стіни?
чи знає він напам'ять твої вірші
і котра з книг твоє життя змінила?
чи говорила про страхи найбільші
або про мрії, які ще не здійснила?
чи знає він це все? напевно ні.
і шанс його в цій грі дуже малий
і точно не суперник він мені.
у тебе інший? все ж, хто він такий?
@_Salvatore_
1
0
185
не моя
кохаючись, задумався про те, чия ти?
я намагаюсь прочитати посмішку твою
дізнатись трохи більше просто правди
і чим наповнене твоє звичне "люблю"
ти здатна довго не відводити свій погляд
твоя апатія і з космосу помітна
і дихаєш погідливо коли я поряд
зі мною серця твого ритміка спокійна
ти навіть лежиш поруч, але ти не зі мною
і часто в голові твоїй я чую голоси
вони шепочуть, не дають спокою
вони бояться, що ти все розповіси
під сяйвом місячним твій бачу силует
під халатом твоїм сховані відбитки пальців
твої зелені очі, шалений твій дует
таїть старанно список всіх твоїх коханців
ти як ескіз, який не домалюють до кінця
ти як той вірш, що пише сто один поет
і саме я хотів би стерти їхні всі слова
і на спині твоїй лишити свій сонет
але не перший я й далеко не останній
і довго в черзі я стояти б не волів
за образ той, один єдиний справжній
без купи вивчених напам'ять гарних слів
@_Salvatore_
0
0
192
можливо варто написати щось?
можливо варто написати щось?
на кшталт "все добре, я жива?".
наче сон, це все мені здалось.
і стерлись з пам'яті усі слова.
чи буває взагалі таке? можливо.
чи соромно мені за це? та ні.
забути все за день? сміливо.
і знов мій ніж в твоїй спині.
до твого імені мені байдуже.
і рис обличчя я не пам'ятаю.
все сталось швидко, навіть дуже.
але вини своєї не вбачаю.
ніякого продовження на цей раз.
тепер історії прийшов the end.
лише пробач мене і без образ
goodbye forever, my dear friend.
@_Salvatore_
0
0
168
відпустив?
боюсь своїх думок
це все мене калічить
важко закрити на замок
але "завтра" кличе
в моїй душі давно зима
і ти бачиш все це
як я холодна і німа
тупим лезом ріжу серце
я витираю сльози
і кажу відпусти
пройдуть усі морози
справишся і ти
чути тихий плач
я знаю як це боляче
пробач
@_Salvatore_
1
0
176
неживий
всерéдині тебе зламалось щось потрібне.
щось, без чого більш не сяєш ти.
мені знайоме відчуття подібне,
коли горять та падають мости.
і кожен видих-вдих стає тоді важким.
і кожен день, як пекло на землі.
і твоє життя вмить стане нетривким,
як безнадійна тріщина на склі.
ти хочеш вірити, що завтра ще настане.
та фініш чомусь стартом не стає.
і питання в твоїй голові повстане:
ким ти був колись і хто ти зараз є?
та відповідь ти мабуть не знайдеш.
і прийде грудень, настануть холоди.
і вогник той надії, який ти бережеш,
покине тебе й згасне назавжди.
@_Salvatore_
0
0
155
до нестями
я тебе кохаю
теплими вустами
ніжними руками
вічними думками
тихими словами
короткими рядками
довгими піснями
щоденними листами
безсонними ночами
буйними вітрами
осінніми дощами
срібними снігами
безкраїми степами
дрімучими лісами
жвавими містами
днями місяцями
тижнями роками
кохаю до нестями
@_Salvatore_
1
0
154
2020.
восени живу весною
тут усе пахне тобою
тісно у моїх думках
вільно у моїх словах
восени частіш дощить
та і в серці щось щемить
смуток горем запиваю
і по голосу скучаю
восени завжди складніше
хтось чужий а хтось рідніше
кинути б може монетку
та надіюсь лиш на решку
восени тягне курити
і вночі на місяць вити
хочеться забитись в кут
і забути той маршрут
восени горять мости
я із болем йду на ти
все ж пірнаю вглиб себе
і щодень бачу тебе
восени я сміливіше
з поглядом твоїм тепліше
ти торкаєшся руки
вперше за усі роки
осені вже не боюсь
я у тобі розчинюсь
починає все цвісти
восени з'явився ти
@_Salvatore_
0
0
160
в пітьму
не ходи за мною в пітьму
я сам в ній тону.
і я знаю чому.
тут тихо і я тут один.
мій крик звучить відлунням німим.
я не бачу слідів.
і ти їх не шукай.
йди за світлом світів.
за криком птахів.
за шумом морів.
за блиском пісків.
з тобою Бог.
з ним і крокуй.
ризикуй.
сподівання, надії і віру руйнуй.
забудь ким була.
забудь ті слова.
в той день перо в руки взяла ти сама.
вогонь в очах.
і кров на зубах.
я чую твій страх.
я чую твій біль.
причина була в тобі лиш самій.
ти повертаєш за ріг.
бачиш сотні доріг.
ти біжиш.
ти кричиш.
ти від люті ричиш.
згубила той шлях.
збилася з ніг.
не розумієш звідки в травні на вулицях сніг.
ти молишся Богу.
він вже не почує.
а травень лютує.
і тебе не жалкує.
ти згадуєш як усе починалось.
як повітря гойдалось.
і серце стискалось.
неважливо: ти тут.
ти сідаєш.
ти загнана в кут.
сльози спиняєш.
затихаєш.
із подихом вітру повільно зникаєш.
@_Salvatore_
0
0
186
не(парне)
і знов твоє "люблю" наскрізь проткнуло
і ледве не черкнуло
щось живе.
куди мені його? для чого?
коли навзаєм можу дать "нічого"?
моя любов хитка.
чекать на її зрілість може з вік.
вона то навпростець, а то убік.
мінливий фальш.
люблю по парних днях, в інші гублюсь.
по парних завжди поруч трусь,
а в інші - хованки.
парними - по течії, в інші - проти вітру.
по парних намалюю, в інші витру.
в непарні чортзна-як.
по парних віднайду і знов прилину.
а по непарних з очей згину.
моя любов циклічна.
десь поміж травнем-серпнем другого числа
я знов тебе знайшла.
і знову гине "я",
зливаючись з тобою фатально-ірреально.
і я сама безжально
продаюсь тобі.
і роблюся я вмить сліпим знаряддям,
глухим тупим звучанням
серця непокірного свого.
десь сьомого в листопаді в четвер
ти знов в моєму серці вмер.
безболісно і легко.
шостого коханий був, зараз - знайомий,
а часом наче й невідомий
пам'яті моїй.
бачить не бачу, чуть не чую.
у серці я своїм сама керую.
короткочасно.
сьогодні п'яте? ти не йди.
цілунки у конверт склади.
завтра відкрию.
сьогодні шосте? поруч я стою
і на спині пишу "люблю".
лівою рукою.
восьмого числа ти щось суттєве.
сьогодні ти моє-миттєве.
мій ідеал.
дев'ятого числа ти незначне.
сьогодні не цікаве, не складне.
лиш стандарт.
тямиш математику мою?
в парні дні на два ділю.
в інші - на нуль.
парної якоїсь днини
рахуй двадцять чотири години
нещасного кохання.
в непарні ж себе відторгаю.
числом цілим віднімаю
від суми "два".
ми торгуєм з долею: а може?
перше з другим колись буде схоже?
ідемо ва-банк.
танго на кострі танцюєм.
зиґзаґом, хилитаючись, крокуєм.
наш шлях кривий.
цей календар планувавсь давно.
не виривай сторінок, все одно
графік без змін.
@_Salvatore_
2
0
268
ліворуч.
я тебе знав одну, а інших не хтів.
навіть в снах була лише ти.
я тебе розумів і без тисячі слів.
а ти не мала такої мети.
і в день я про тебе і ніч вся в тобі.
уві сні я до тебе прилину.
і за двадцять чотири години в добі
ти про мене ні на хвилину.
я тебе захищав і від всього беріг.
вказав дорогу на щастя путі.
я віддавсь тобі сам і віддав все, що міг.
але залишився на самоті.
я підтримував, вірив, за тебе моливсь.
за́вжди і всюди був поруч.
я тебе так кохав, коханням напивсь.
а ти просто звернула ліворуч.
@_Salvatore_
3
0
313
любі заздрісники.
полюбляю презирство і заздрість в очах.
моє щастя доводить їх просто до сказу.
ненависть до мене жере по ночах,
а я про них не згадаю і жодного разу.
розмови ведуть про моє лиш життя,
і, зуби зчепивши, пускають плітки.
дорогенькі мої, приношу співчуття,
бо спостерігаю за всім цим я залюбки.
@_Salvatore_
2
0
334
без назви
забудь мій несміливий подих.
відтепер я тобі не належу.
моїм життям цікавиться інший,
та й за твоїм давно я не стежу.
@_Salvatore_
5
0
409
вікно.
я знову під твоїм вікном.
дивлюсь у нього і чекаю.
курю цигарку, п'ю вино.
аж ось в вікні
це ти,
я знаю.
ти погляд кинеш в мої вічі.
і в грудях жар. і я палаю.
я програла тобі двічі.
дивись, це я
я знов
скучаю.
@_Salvatore_
5
0
376
люди щирі, коли п'яні
люди щирі, коли п'яні.
сміються щиро, плачуть теж.
наче в хвилини останні
щирість їх не знає меж.
я нап'юсь і сяду поруч,
розкажу як я люблю.
поцілую і власно́руч,
себе навіки погублю.
не пиши, молю, не треба.
не телефонуй мені.
щирість моя там, під небом
залишилася на дні.
і більше про мою любов
тобі нічого не скажу́.
але коли нап'юся знов,
обов'язково прибіжу.
@_Salvatore_
2
0
364
божевілля.
я марила тобою з дня у день.
кожну ніч ти приходив у снах.
цілив поглядом ти наче в мішень.
ти параноя моя. ти мій страх.
кожну хвилину в думках моїх ти.
про тебе думала я навіть з похмілля.
ти пішов, а з голови так не зміг піти.
ти мій сон. ти моє божевілля.
@_Salvatore_
2
0
301
відчуй мене
відчуй мене.
проберись в мої думки.
серця стук мого послухай.
зрозумій, та вже ж таки,
подумай.
відчуй мене.
очі закрий, чи навпаки,
страждання мої ти побач.
зрозумій, та все ж таки,
пробач.
відчуй мене.
торкнись моєї ти руки.
почуй мій подих тей тяжкий.
сильний, та вже ж таки,
слабкий.
@_Salvatore_
6
0
366
