У кожного своя історія
У кожного своя історія У кожного свої думки У кожного своя теорія У кожного свої смаки Хтось істину шукає в правді, А хтось так просто вірить у казки У кожного своя теорія У кожного свої шляхи Та краще вірити у те, що правда Шукати істину, аж покі не знайдеш Обрати шлях де правильна дорога І лише так ти правду віднайдеш Але чому же правда є гіркою?? Не завжди радує тебе й мене? Чому нам не завжди дає спокою? І навіть кращою здається нам брехня??? Бо звикли ми шукати легкої дороги Широкої де радість, хоч й не та Не справжня та не вічна тимчасова Яка засвітить й наче іскорка згора... А істина хочай й болюча Та згодом зцілює тебе Брехня ж на трохі заспокоє Та згодом убива все... А справжня радість є тільки у правді У істині у чесності в Христі І знай Він може все життя змінити І навіть стерти всі історіі сумні...
2018-12-13 19:55:40
7
0
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1568
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9271