О счастье

Валерия

Окутан туманом наш край величавый, Лежит на отшибе как волк одичалый. Мне нравится всё в этом мире, но всё же, Бездумно молчат все вокруг, это гложет... Обуздан язык, оклевещаны люди И мир наш проходит, и все что им движет. Но людям не ведомы все их пути, Не упираются в русло любви... Отключены чувства, ушли в облака, Кому-то нужны только деньги пока. Кому-то бы власти добиться сполна, А кто-то всё ищет умы, не сердца. Оборваны нити общения в жизни. У всех за спиной не мечты, а надежды. Мы потеряли той искренней связи И в зеркале видим себя- будто князи! Из грязи мы лепим все обещания, Не видя, не вспомня чужого страдания! Один, лишь, из ста обретает покой, Но принцип про счастье довольно простой: Закройте глаза на себя одного - Дарите добро, не держите его, Увидете счастье других - повезло! В этом и суть, чтобы счастливо жить, Нужно другим это счастье дарить. Будьте терпимы, ищите тепло, С природой дружите, не рушьте её. С людьми поступайте не так как хотите, Не злом отвечайте, добра вы не ждите. Если хотите чтоб вами гордились, Брали пример и к тому же стремились, Будьте скромны и в словах и в делах, Будьте честны, не оскверняя свой глаз. Может и будет и трудно, и больно, Но вы молитесь, шагайте спокойно

2021-01-03 14:30:55

9

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

S. K.

Очень тепло

Відповісти

2021-01-03 14:33:03

1

Илья Чеховский

Тронуло. Тут и слов не надо. Просто... спасибо большое, что вы есть.

Відповісти

2021-02-22 11:43:36

1

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

1542

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1185