О счастье
Окутан туманом наш край величавый, Лежит на отшибе как волк одичалый. Мне нравится всё в этом мире, но всё же, Бездумно молчат все вокруг, это гложет... Обуздан язык, оклевещаны люди И мир наш проходит, и все что им движет. Но людям не ведомы все их пути, Не упираются в русло любви... Отключены чувства, ушли в облака, Кому-то нужны только деньги пока. Кому-то бы власти добиться сполна, А кто-то всё ищет умы, не сердца. Оборваны нити общения в жизни. У всех за спиной не мечты, а надежды. Мы потеряли той искренней связи И в зеркале видим себя- будто князи! Из грязи мы лепим все обещания, Не видя, не вспомня чужого страдания! Один, лишь, из ста обретает покой, Но принцип про счастье довольно простой: Закройте глаза на себя одного - Дарите добро, не держите его, Увидете счастье других - повезло! В этом и суть, чтобы счастливо жить, Нужно другим это счастье дарить. Будьте терпимы, ищите тепло, С природой дружите, не рушьте её. С людьми поступайте не так как хотите, Не злом отвечайте, добра вы не ждите. Если хотите чтоб вами гордились, Брали пример и к тому же стремились, Будьте скромны и в словах и в делах, Будьте честны, не оскверняя свой глаз. Может и будет и трудно, и больно, Но вы молитесь, шагайте спокойно
2021-01-03 14:30:55
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
S. K.
Очень тепло
Відповісти
2021-01-03 14:33:03
1
Илья Чеховский
Тронуло. Тут и слов не надо. Просто... спасибо большое, что вы есть.
Відповісти
2021-02-22 11:43:36
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1706
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4662