Наш світ
Я вірила раніше В усе, що мені кажуть... Не бачила, що дійсно Говорять-медом мажуть. Що все навкруг-неправда І Ідоли згоріли. Кому вчора так вірив - Нема сьогодні віри... Ти вірила у чесність? Що ж, ці сподівання марні, Бо чесність і порядність Сьогодні ніц не варті... Повага?!Та до кого? До тих, хто її топче? Ми сиплим перли свиням Кидаєм злато гончим. Кричу про це я вголос, Та хто в мій бік погляне? Це крає моє серце Кривавими шаблями... Що можу я зробити, Аби не було цього? Питаюся в усіх я -НІЧОГО!- Страшне слово! Не хочу я миритись З підлотую людською! Кидаю я їй виклик І правду я відстою!
2024-10-31 07:19:50
0
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3473
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4832