Aller sans retour
_eclairdesoleil_
Dernière fois que je prend ce métro Cette nuit tout c'est fini Une dispute plus forte, Des cris, des pleurs, des assiettes qui s'écrasent sur le sol Et puis trois mots : Vas t'en. Peut-être que c'est mieux que nos disputes s'arrêtent Peut-être que c'est mieux que nos regards enragés nous quittent J'sais pas. A peine quelque minutes que j'te vois plus Et tes yeux me manquent, Ton sourire aussi Il était rare ces temps ci Plus souvent remplacé par les cris. Mais ce soir il est trop tard Je rentre dans le wagon Armé de ma valise Par un aller sans retour.
2020-10-20 21:37:13
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
_eclairdesoleil_
@Alaska je viens de l'écouter et je vois si que t'y fait penser, merci de m'avoir fait découvrir cette musique elle est top
Відповісти
2020-10-20 21:46:41
1
Alaska
@_eclairdesoleil_ Pomme est une super artiste :)
Відповісти
2020-10-20 21:53:12
Подобається
_eclairdesoleil_
@Alaska je confirme 👍
Відповісти
2020-10-20 21:54:50
Подобається
Інші вірші поета
Émotion Colline aux Merveilles Chère Princesse Renouveau
Інші поети
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Neha
@neha_09
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2525
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2440