...

просто веселка

А мої очі так рясно, цвітуть, Їх було полито сльозами... Ці квіти так довго ростуть, Мабуть, не буду їх зривати... Кругозір мій було закрито, Не бачу я ні радості, ні зла... Почуття пелюстками болю вбито, Я в апатії, я знову сама...

2024-03-29 14:21:23

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

water IredGkPT7.8

Фон з Nier:/automAta?

Відповісти

2024-03-30 08:37:36

Подобається

просто веселка

@water IredGkPT7.8 фон з Pinterest)

Відповісти

2024-03-30 18:37:58

Інші вірші поета

... Моя країна.... Не здавайся! Дивна філософія.

Інші поети

Thuy Phan

@AznSunSakura

Siriin

@Siriin

Твой человечек

@lania

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1753

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11235